РЕКОМЕНДАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Географія:

У 2018-2019 навчальному році в 6-9-х класах географія вивчається за оновленою навчальною програмою, затвердженою наказом МОН України від 07.06. 2017 № 804. До навчальної програми внесено зміни, пов’язані з навчанням учнів використовувати знання і вміння, отримані в процесі навчання, для вирішення повсякденних проблем і життєвих ситуацій, забезпечення успішної самореалізації в соціумі, облаштування особистого життя, формуванням в учнів потреби у неперервній освіті. Тому зміст навчального матеріалу з географії визначено з огляду на потреби особистості у повсякденному житті та майбутній професійній діяльності. Програма спрямована на формування предметних і ключових компетентностей, що робить зміст освіти прикладним.

Основні зміни в навчальній програмі визначені в Пояснювальній записці і спрямовані на реалізацію компетентністного потенціалу предмета, корекції мети і основних завдань шкільної географії, особливостей реалізації наскрізних тем засобами географії. Відповідно оновлено структуру і зміст навчальної програми.

Зміст шкільної географічної освіти відображає комплексний підхід до вивчення географічного середовища в цілому і його просторової диференціації в умовах різних територій і акваторій Землі. Такий підхід дозволяє розглядати природні, економічні і соціальні чинники, що формують і змінюють навколишнє середовище, в їх рівноправній взаємодії. Це найбільш ефективний шлях формування системи геоекологічних, геоекономічних, соціокультурних поглядів, цінностей, відносин учнів не тільки на емоційному, а й на раціональному рівні. Таким чином, в основу змісту навчального предмета покладено значення географічного середовища для життя і діяльності людини й суспільства. Зміст шкільної географічної освіти формує в учнів основи географічного простору на місцевому, регіональному і глобальному рівнях, а також вміння правильно орієнтуватися в просторі.

Зміст навчального матеріалу предмета, що розміщений у центральній колонці таблиці, забезпечує формування ключових компетентностей, які визначають очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів (знаннєвий, діяльнісний та ціннісний компоненти) і створюють «канву» вмінь, що є основою для успішної самореалізації учнів. Тому «Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів» є головними при підготовці вчителя до уроку.

У правій колонці прописані наскрізні змістові лінії, які є засобом інтеграції ключових та загально предметних компетентностей навчальних предметів. Змістові лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність» реалізуються під час вивчення певних розділів та тем через підбір відповідної інформації, дидактичних матеріалів та використання різних методів навчання, реалізації проектів і досліджень. Роль окремих курсів географії за наскрізними лініями різна і залежить від змісту курсу і від того, наскільки він пов’язаний з конкретною наскрізною темою.

Так, зокрема в курсі «Загальна географія» 6 класу основні завдання першого систематичного курс нового шкільного предмета залишаються незмінними. Відкориговано очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів: знаннєвий, діяльнісний та ціннісний компоненти. Особливістю даного курсу є його насиченість загальними географічними поняттями, що складають основу теоретичних знань. Формування загальних понять в учнів здійснюється за допомогою вивчення конкретних об’єктів і явищ, у першу чергу наявних у своїй місцевості.

Розпочати вивчення географії в 6 класі доцільно з обґрунтування значення географічних знань для життя і діяльності людини. Учні повинні розуміти, для чого вони вивчають географію, вміти користуватися основними джерелами географічних знань.

Значної уваги у викладанні початкового курсу географії вимагає формування у школярів предметних умінь, які відносяться, головним чином, до роботи з картою, іншими джерелами інформації, до опису об’єктів і явищ на основі спостережень, читання графіків, діаграм тощо.

Програмою передбачено також виконання 8 практичних робіт та 2 досліджень.

Наскрізні змістові лінії реалізуються через соціально значимі надпредметні теми курсу, що сприяють формуванню в учнів уяви про природу і суспільство в цілому та розвивають здібності застосовувати отримані знання в різних життєвих ситуаціях.

Курс «Материки та океани» в 7 класі продовжує задану логіку предмета географія у змістовній і компетентнісній частинах. При вивченні фізико-географічних особливостей материків і океанів важливо забезпечити формування знань про вплив природних умов на господарську діяльність населення конкретних країн. Особливу увагу на уроках з даного курсу рекомендується приділяти питанням, що розкривають географічні та культурно-історичні особливості народів різних материків, регіонів і країн світу, які багато в чому визначаються їх взаємодією з середовищем існування, адаптацією до різних природних умов території. З цією метою доцільно включати в зміст уроків загальнокультурного плану, використовувати в характеристиці населення регіонів і країн такі поняття, як матеріальна і духовна культура, спосіб життя, типи міст, національний характер, національні символи, національні традиції, природні та культурні пам’ятники.

Діяльнісний і ціннісний компоненти значною мірою забезпечується виконанням 13 практичних робіт та 4 досліджень. Більшість практичних робіт виконуються з використанням різноманітних тематичних карт атласу та контурних карт. Уміння працювати з різними за змістом картами є одним із найважливіших показників якості підготовки учнів під час вивчення цього курсу.

Важливим принципом побудови змісту курсу географії у 8 класі «Україна у світі: природа, населення» – є краєзнавчий. Особливістю даного курсу є інтеграція фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів, населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався в 7 класі.

Програмою передбачено виконання 11 практичних робіт та 8 досліджень. Вони спрямовані на розвиток умінь та навичок роботи з картами та іншими джерелами географічної інформації; виявлення зв’язків природи і суспільства в межах України, їх взаємного впливу, що сприятиме подальшому розвитку в учнів навчально-пізнавальної компетенції і формуванню ціннісно-смислової та соціально-професійної компетентності.

Завершується географічна освіта учнів в основній школі в 9 класі курсом «Україна і світове господарство». У 2017-2018 навчальному році вивчення географії в 9 класі здійснюватиметься за новою програмою, мета якої ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі.

Курс «Україна і світове господарство» (9 клас) розрахований на 52 години (1,5 год. на тиждень). Він включає Вступ і чотири розділи (Розділ І. Національна економіка та світове господарство, Розділ ІІ. Первинний сектор господарства, Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства, Розділ ІV. Третинний сектор господарства, Розділ V. Глобальні проблеми людства).

У програмі відкориговано положення, що відображають питання економічної географії. Це викликано впровадженням в економічну і статистичну практику загальнодержавного класифікатора України «Види економічної діяльності» (КВЕД). Раніше використовувався загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), який діяв з 1976 по 2003 рр. Класифікатор видів економічної діяльності відрізняється від класифікатора галузей, перш за все, самим об’єктом класифікації: якщо ЗКГНГ групує галузі, які перебувають на окремому балансі підприємства, що виробляють однорідну продукцію, то КВЕД групує конкретні види економічної діяльності. Сучасний КВЕД України відповідає Класифікації видів економічної діяльності Статистичної Комісії Євросоюзу. Остання чинна редакція документа була прийнята у 2010 році. Саме новий класифікатор дозволяє одержувати більш точну і об’єктивну інформацію за видами економічної діяльності в будь-якому необхідному розрізі і враховувати перетворення, які відбуваються в економіці країни. Він також відкриває можливість для порівняльного аналізу структури економіки України відповідно до міжнародних стандартів та визначати її місце у світі.

Тому перехід до огляду господарства за секторальною моделлю і видами економічної діяльності (КВЕД) є важливим і актуальним. Це дає можливість показати сучасну реальну картину розміщення виробництва і надання послуг, відійти від шаблонного наслідування старих схем опису економіки країни. Замість віртуальних економічних районів розглядаються реальні існуючі економічні зв’язки в різних видах діяльності. Акцентовано увагу на розкритті особливостей технології виробництва головних видів промислової продукції України, що дозволяє зрозуміти виробничі ланцюги та їх територіальний прояв. Основна мета, для якої був створений КВЕД – це визначення коду для різних видів економічної діяльності для підприємців, які займаються різними видами виробничої і невиробничої діяльності. За цими даними державні органи можуть формувати певну статистику і прогнози економічного розвитку в країні. Такий підхід до подання економічних реалій буде сприяти формуванню компетенції з напрямків економічної діяльності, основ розміщення виробництва і збуту вітчизняної продукції та усвідомлення важливості економічних відносин зі світом і місце України у цих міжнародних економічних зв’язках, а в майбутньому при виборі виду діяльності використати набуті знання.

Важлива роль у вивченні курсу географії «Україна і світове господарство» належить краєзнавчому принципу навчання, який дозволяє організувати освітній процес на безпосередньому сприйнятті досліджуваних об’єктів. Шкільне краєзнавство активізує навчальний процес, підвищує самостійну діяльність учнів, їх інтерес до науки, що є важливою умовою успішності в навчанні. Воно сприяє формуванню в дітей географічних навичок і умінь. Під час занять учні застосовують на практиці набуті знання, закріплюють їх і переводять у навички. Пізнання свого краю зміцнює любов до своєї малої Батьківщини. У регіональному курсі широко використовуються міжпредметні зв’язки, що дозволяє формувати цілісний образ регіону і вирішувати ряд завдань. Системний підхід слугує цілісному сприйняттю структури, територіальних зв’язків регіону. Комплексний підхід дозволяє розглядати територіальні системи в єдності природних і соціально-економічних процесів. Значна роль регіонального курсу у долученні учнів до пошуково-дослідницької діяльності, розвитку творчих здібностей, стимулюванні інтересу, формуванні позитивної інформації до навчання, професійній орієнтації і соціалізації.

Ефективність навчання географії багато в чому залежить від того, наскільки добре учні вміють працювати з підручником, що є важливим інструментом самоосвіти. Зміст географічного тексту важко зрозуміти і правильно оцінити без опори на карту, без долучення статистичних матеріалів, тому при організації роботи з підручником необхідно враховувати цю особливість. У процесі пояснення нового навчального матеріалу вчителю доцільно залучати статистичну інформацію, представлену у вигляді діаграм, картограм, таблиць, графіків з метою конкретизації досліджуваних теоретичних положень. Кожен об’єкт має не тільки якісні, а й кількісні характеристики. Кількісні показники надають об’єкту, явищу чітку визначеність, забезпечують доказовість та аргументованість положень. Завдання вчителя при роботі зі статистичним матеріалом – навчити учнів розуміти мову статистичних даних, оперувати ними, наводити їх як доказ, використовувати в якості аргументів та ілюстрації певних положень. Не вся статистика підлягає запам’ятовуванню, а лише важливі, ключові кількісні показники. Але з будь-яким показником повинна проводитися певна робота. Потрібно навчити школяра розуміти кількісні показники, пояснити, яким чином вони розраховуються, навчити вибирати необхідні показники, зіставляти дані, робити висновки, узагальнення, формувати теоретичні узагальнення і висновки в результаті аналізу цифрових даних. При роботі з статистичними даними звертається увага на одиниці виміру. Кількісні характеристики в шкільній географії виражаються в абсолютних показниках (т, км, кВт/год) і у відносних величинах (відсотках, частках). Останні найбільш наочно характеризують об’єкти, явища і краще запам’ятовуються, ніж абсолютні величини. Відносні показники менш схильні до змін.

Курс має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт (7), аналітичних завдань та чотирьох досліджень. Зміст практичних робіт спрямований на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації.

Орієнтація шкільної географічної освіти на компетентнісний підхід передбачає посилення її практичної спрямованості, що вимагає пильної уваги педагогів до проблеми формування вмінь як одного з основних компонентів у змісті географічної освіти.

Практичні роботи, передбачені програмою, виступають найважливішим засобом посилення практичної значущості шкільної географії і є обов’язковими для виконання учнями. Практична робота визначається як діяльність, спрямована на застосування, поглиблення і розвиток знань в комплексі з формуванням необхідних для цього умінь. Особливістю організації освітнього процесу з географії є зв’язок практичних умінь і теоретичних знань, які формуються одночасно.

При проведенні практичних робіт, спрямованих на розвиток, поглиблення й застосування теоретичних знань у комплексі з формуванням необхідних для цього умінь і навичок важливо враховувати методичні особливості навчальних і тренувальних робіт, основна функція яких – формування умінь, відпрацювання прийомів навчальної діяльності, а також підсумкових робіт, основна функція яких – контролююча.

Тренувальні практичні роботи виконуються учнями в класі під керівництвом вчителя або за наданим зразком з використанням інструктивних карток, пам’яток, індивідуально, у парі або групі. Закріплення і вдосконалення вмінь може проходити не тільки в класі, але і в формі домашнього завдання, результати якого обговорюються в класі. За виконання навчальних і тренувальних робіт можна виставляти оцінки вибірково з урахуванням виконаного обсягу і якості роботи.

Підсумкові практичні роботи виконують контролюючу функцію, вони виконуються учнями в класі самостійно і обов’язково оцінюються вчителем.

Доцільно на міських, районних, міжшкільних методичних об’єднаннях вчителів визначати перелік підсумкових практичних робіт з географії (4 з кожного курсу навчання).

При підготовці до проведення практичної роботи особливу увагу необхідно звернути на організацію кожного її етапу: визначення місця на уроці для практичної роботи, джерел знань з урахуванням її змісту, форму відображення результатів діяльності учнів. Окремі роботи краєзнавчого характеру (наприклад, практична робота № 5 «Складання графіка зміни температури повітря, опадів, рози вітрів, їх аналіз» в VI класі) вимагають попереднього збору необхідних матеріалів учнями.

Практичні роботи можуть виконуватися на різних етапах уроку. Тривалість практичних робіт встановлюється вчителем залежно від ступеня складності, кількості завдань та специфіки відповідної теми.

Програмою передбачено виконання досліджень, тематика яких може бути змінена вчителем у рамках вивчення відповідної теми. При виборі теми дослідження рекомендується враховувати регіональні особливості, навчально-методичне забезпечення та матеріально-технічне оснащення освітньої діяльності. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1-2 дослідження (впродовж року) та виконує його індивідуально або у групі. Результати дослідження презентуються й оцінюються вчителем.

«Посилення» практичної спрямованості курсу передбачає не тільки виконання практичних робіт і досліджень, а йвикористання методів, прийомів і технологій спрямованих на формування умінь школярів. У навчальному процесі необхідно постійно застосовувати способи практичного навчання школярів роботі з аналізу різних джерел географічної інформації (планів, схем місцевості, карт, статистичних матеріалів, геоінформаційних ресурсів), що і становить специфіку методики навчання географії в школі.

З метою визначення відповідності результатів навчальної діяльності школярів вимогам державного стандарту та навчальної програми проводиться тематичне оцінювання. При здійсненні тематичного оцінювання перевіряється ступінь засвоєння учнями матеріалу теми або кількох тем з виставленням оцінок у класний журнал. Оцінка навчальних досягнень у порівнянні з традиційною системою оцінювання повинна бути більш змістовною, диференційованою та об’єктивною.

В основній школі в процесі вивчення географії використовуються предметні навчально-методичні комплекси (НМК), що включають: підручник, посібник для вчителя, робочий і перевірочний зошит, практикуми, матеріали на цифрових носіях, атласи, контурні карти, дидактичні картки, календарі погоди тощо.

У 2017/2018 навчальному році, при вивченні географії в 10-11 класах будуть використовуватись навчальні програми, затвердженими наказом МОН України від 14 липня 2015 р. № 826.

Навчальні програми розміщено на офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

При організації навчального процесу у старших класах доцільно акцентувати увагу на засвоєнні знань, освоєнні умінь і навичок, які є базовими для формування географічної культури. Доцільно звернути увагу на готовність школярів застосовувати знання для пояснення і об’єктивної оцінки різноманітних природних, соціально-економічних, геоекологічних процесів та явищ. Якість викладання географії багато в чому залежить від забезпеченості уроку необхідними настінними картами, якість географічних знань учнів – від картографічної грамотності. Використання картографічного методу пізнання дозволяє вивчити структуру географічних явищ, закономірностей, їх просторового розміщення, взаємозв’язку між об’єктами, їх динаміку.

При організації навчальної діяльності з картою рекомендується відбирати навчальний матеріал відповідно до вимог програми, які не включають другорядні відомості, збільшують навантаження на пам’ять; допомагають зрозуміти систему умовних знаків; використовувати додаткову інформацію (діаграми, статистичні показники, картосхеми), що міститься на карті; урізноманітнити методи роботи з картою.

Необхідну інформацію для практичних, самостійних і творчих робіт, досліджень, навчальних проектів можна отримати за картографічними, енциклопедичними джерелами та використовуючи інформацію офіційних сайтів.

Серед навчальних програм курсів за вибором залишаються важливими і значущими є краєзнавчі курси з вивчення географії рідного краю та інші навчальні програми перелік яких розміщено у «Списку навчальних програм, підручників та посібників для загальноосвітніх навчальних закладів, яким надано гриф Міністерства освіти і науки України або схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах». Для ефективної організації навчального процесу необхідною умовою є використання також додаткової літератури, атласів та географічних карт (стінних, електронних, контурних тощо). Перелік навчальних програм та посібників, які можуть бути використані при вивчені географії постійно оновлюється, друкується в щорічному інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки (www.mon.gov.ua) та веб-сайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (www.imzo.gov.ua).

Для розвитку інтересу до предмета, виховання в учнів відповідального ставлення до прийняття рішень, навчання прогнозуванню власного впливу на навколишній світ доцільно передбачити проведення занять практичного характеру (семінари, диспути, конференції, дебати, екскурсії, зустрічі, тощо).

Вивчення географії в школі передбачає переосмислення ролі вчителя в освітньому процесі. Зростає роль вчителя як організатора навчальної діяльності учнів на всіх етапах уроку. У зв’язку з цим вчителям доцільно використовувати сучасні методики і технології навчання (інформаційна, проектно-дослідницька, модульна, технологія критичного мислення, диференційованого, особистісно-орієнтованого, проблемного навчання тощо), які передбачають організацію активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з освоєння змісту навчального предмета.

З метою забезпечення пізнавальної і творчої активності учнів в освітньому процесі слід ширше використовувати сучасні хмарні технології, застосування яких забезпечить мобільність і актуальність освітніх ресурсів. Хмарне освітнє середовище дозволить без додаткових витрат використовувати сучасну комп’ютерну інфраструктуру, програмні засоби та послуги. Хмарні технології дають можливість залучити до освітнього процесу особисті комп’ютерні пристрої педагогічних працівників, учнів та їх батьків. Для побудови хмарної інфраструктури можна скористатися сервісами Google, DropBox, Box.net, Copy.com, OneDrive та інші.

Суттєву допомогу для підвищення свого фахового рівня та в підготовці до уроків з географії вчителям надають науково-методичний журнал «Географія та економіка у рідній школі» Міністерства освіти і науки України, науково-методичний журнал «Географія в школах України», науково-популярний журнал з природничих дисциплін «Колосок», а також газета «Краєзнавство. Географія. Туризм».

Видавництва пропонують для педагогічних працівників вебінари, майстер-класи, семінари, консультації, з розкладом яких можна ознайомитися на сторінках офіційних сайтів.

Вчителі географії працюють за різними підручниками різних ліній, які відрізняються один від одного методичної концепцією, логікою розкриття змісту, тому пропоновані методичні рекомендації носять загальний характер і не прив’язані до жодного з підручників.

Для підготовки до уроків з географії в 9 класі пропонуємо використовувати інструктивно-методичні рекомендації та матеріали, що наведені нижче, щодо особливостей висвітлення на уроках географії питань про незаконну воєнну окупацію частини території України в Донецькій та Луганській областях та анексію Автономної Республіки Крим.

Політико-правова оцінка подій 2014–2017 рр. подана в офіційних документах та нормативно-правових актах вищих органів державної влади України. З ними можна ознайомитись, відвідавши офіційні веб-портали/представництва Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України. Значна частина відповідних офіційних нормативно-правових актів містить важливу для вивчення економічної і соціальної географії інформацію. У зв’язку з тим, що починаючи з кінця лютого 2014 року, Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, незаконну воєнну окупацію та анексію Автономної Республіки Крим, частини території України в Донецькій та Луганській областях, організацію озброєного сепаратизму і тероризму на території України, дестабілізацію політичної ситуації в Україні, то під час вивчення програмових тем про політико-географічне, геополітичне положення, населення, економіку України тощо необхідно подати достовірну інформацію про реальний стан ситуації. Перелічені теми вивчають відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 травня 2014 року № 1237-VII) та змінами від 01.08.2016, з використанням матеріалів Національної доповіді «Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі», що підготовлена Національною академією наук України у 2015 році, офіційних виступів перших осіб держави та даних Держкомстату.

Розкриваючи суть поняття «геополітичне положення» на прикладі України, слід указати на різке посилення негативних аспектів, зумовлених появою тимчасово окупованих територій. Утворення нового вогнища небезпеки та загрози стабільності в Європі на частині території на півдні (анексія 21.03.2014 р. Російською Федерацією Кримського півострова) та сході України (утворення самопроголошених невизнаних міжнародною спільнотою та іншими державами світу псевдодержав на частині території Донецької і Луганської областей у 2014 р.), докорінно змінює геополітичну ситуацію в цій частині світу. Необхідно вказати на те, що анексію Кримського півострова Російською Федерацією було засуджено резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Про підтримку територіальної цілісності України» № 68/262 від 27.03.2014 р. Проти цього рішення проголосували лише: Росія, Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, КНДР, Куба, Нікарагуа, Сирія й Судан. Країни-члени ЄС одностайно підтримали цю резолюцію. Від 06.03.2014 р. почали діяти перші санкції з боку ЄС, США, Канади, Японії проти Російської Федерації. Суттєвий вплив на геополітичне положення Росії мало прийняття рішення про скасування саміту Великої вісімки 04.06.2014 р. у м. Сочі (Російська Федерація) та відновлення Великої сімки на саміті у м. Брюссель (Бельгія), що проходив у цей самий час. Росія брала участь у цьому форумі з 1997 по 2014 рр., активно впливаючи на рішення великих держав світу з головних питань міжнародної політики та економіки. Нині її позбавлено можливості впливу на спільну позицію великих держав світу з важливих питань сьогодення. Анексія Кримського півострова унеможливила розмежування територіальних вод і виключних економічних зон в акваторії Азовського і Чорного морів між РФ й Україною. Тим самим значно ускладнено ведення господарської діяльності у цих морях (промислового вилову риби, видобування з морських платформ нафти та природного газу, проведення геолого-пошукових робіт тощо).

Під час сучасного політико-географічного аналізу наслідків анексії Кримського півострова РФ слід наголосити на тому, що окремими політичними діячами та журналістами помилково поширюється теза про те, що до складу материкової України не входить вказаний півострів. Виходячи з позицій фізичної географії, Кримський півострів є невід’ємною частиною власне материкової України, адже півострів є продовженням материка, а до острівної частини державної території України слід відносити, на окупованій частині її території, острів Коса Тузла, окремі скелі та острівці вздовж морського узбережжя Кримського півострова. На неокупованій частині території — острови у Дніпро-Бузький затоці та частково у Сиваші й Азовському морі, острови Джарилгач і Тендрівська коса, Зміїний. Тут доцільно нагадати учням про відмінність між поняттями: «материк», «півострів», «острів».

Під час розгляду адміністративно-територіального устрою України слід акцентувати увагу учнів на тих зміниах, які відбулись, починаючи з 2014 р. на півдні та сході держави. Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 р. сучасний політико-адміністративний статус Автономної Республіки Крим та міста Севастополь — «тимчасово окупована частина території України». Слід указати на зміни в розміщенні обласних державних адміністрацій у Донецькій (від 13.10.2014 р. до м. Краматорськ) і Луганській областях (від 19.09.2014 р. м. Сєверодонецьк), зумовлених тимчасовою окупацією частини їх території, яка містить їхні обласні центри — міста Донецьк і Луганськ. Окремі райони Донецької та Луганської областей, які непідконтрольні українській владі, контролюються так званими «ДНР» і «ЛНР», які 16.05.2014 року Генеральною прокуратурою України визнано терористичним організаціями. Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 р. № 1680- VII та Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, у яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 р. подано перелік відповідних населених пунктів та одиниць адміністративно-територіального устрою України у Донецькій і Луганській областях, у яких запроваджується відповідний особливий статус місцевого самоврядування. Керуючись цими нормативно-правовими документами, вчитель має показати на карті України відповідні межі тимчасово окупованих територій і міста, у яких розміщені військово-цивільні обласні державні адміністрації, та роз’яснити специфіку їх адміністративного управління та режиму місцевого самоврядування.

Під час демонстрування на карті крайніх точок державної території України слід наголосити на тому, що крайня південна точка — мис Сарич — розташована на тимчасово окупованій території. На неокупованій частині території України крайньою південною точкою є острів Зміїний (45°18′00″ пн. ш. 30°12′15″ сх. д.), де розміщено селище Біле, а на материковій частині — місце впадіння р. Дунай у Чорне море. Визначення постійних координат останньої крайньої точки лише за наявними картографічними матеріалами не є можливим, через постійні намивні та ерозійні процеси у дельті цієї ріки.

Знайомство учнів із розділом «Населення України» у 8 класі має такі особливості, що виникли в останні роки:

поява внутрішньо переміщених осіб;
заборона в’їзду окупаційною владою на територію тимчасово окупованого Кримського півострова частині корінних кримчан — громадян України, які відстоюють громадянські права населення півострова;
виразно негативний вплив ведення бойових дій на розміщення і людність населення, умови та якість його життя на частині території Донецької і Луганської областей непідконтрольній Україні.

Значні зміни відбулись у розміщенні та умовах і якості населення на сході України, внаслідок ведення бойових дій та появи внутрішньо переміщених осіб. Станом на 31.03.2016 р. лише в Донецькій області зареєстровано 708,2 тис. внутрішньо переміщених осіб. Особливо суттєво змінилось положення українців і кримських татар на Кримському півострові. Припинено існування української та кримськотатарської версій офіційних сайтів окупаційних органів влади (формально вони залишились офіційними мовами у Криму) та випуск газет українською мовою. Лідерам кримських татар М. Джемілєву і Р. Чубарову заборонено в’їзд до Криму, проти них відкрито карні справи. Докладнішу інформацію про сучасне положення кримських татар подано на сайтах http://cidct.org.ua і http://qtmm.org/ua. В АР Крим фактично повністю ліквідовано освіту українською мовою. Якщо у 2012-2013 навчальному році в Криму українською мовою навчалось 1990 учнів, то вже у 2014-2015 навчальному році залишилось лише 17 класів з українською мовою навчання. Припинено набір учнів до перших класів з українською мовою навчання й не залишилось жодної школи з виключно українською мовою навчання. Не набрано студентів на перший курс кафедри української мови і літератури. На території півострова нині є лише 15 шкіл із кримськотатарською мовою навчання. Переведено на викладання російською мовою процес навчання у 40 класах в єдиній у м. Сімферополь Українській гімназії, назву якої змінено на Академічна гімназія, де лише у 9 класах діти продовжили навчання українською мовою за відсутності набору учнів до першого класу українською мовою.

З тимчасово окупованої частини території Донецької області було евакуйовано 11 ВНЗ, тому загальна кількість студентів у регіоні скоротилась проти 2013 р. у 3,2 рази, а кількість ВНЗ у 2,3 рази. В Україні за державний кошт вчаться діти рідною мовою таких національних меншин: болгар, кримських татар, молдован, поляків, росіян, румунів, словаків, угорців та інших. У 2012/2013 навчальному році за державні кошти російською мовою вчились у загальноосвітніх денних навчальних закладах м. Севастополь — 96,7 %, АР Крим — 89,3 %, Донецької області — 50,2 % і Луганської області — 52,4 % учнів — це найбільші показники у всій державі.

2013 р. в Україні виходило 835 газет виключно російською мовою, які малий річний наклад, що більше, ніж у два рази перевищував наклад газет українською мовою, а в радіомовленні м. Севастополь 52,6 % і АР Крим 56,3 % ефірного часу мовлення велось російською мовою. Ведення бойових дій та тимчасова окупація окремих районів Донецької і Луганської областей зумовили значне погіршення демографічної ситуації в них. Так, у Донецькій області 2014 р. були зафіксовані найбільші в Україні показники померлих — 71 423 осіб та мігрантів, які виїхали з області, — 39602 особи. Це зумовило скорочення населення в більшості населених пунктів області. Зокрема, наявне міське населення м. Донецьк скоротилось з 2014 р. по 2016 р. на 20762 осіб.

Великі втрати понесли населені пункти у місцях ведення особливо жорстоких боїв. Так, наприклад, у селищі Піски (Ясинуватий район Донецької обл.), де відбувались бої за контроль над колишнім Міжнародним аеропортом «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва, залишилось жити лише шість осіб, хоча до початку ведення бойових дій у ньому проживало 2160 осіб. Тому зараз говорити про існування міської агломерації з центром у м. Донецьк у колишніх межах та про високу густоту населення у цих районах, за умов ведення бойових дій, не має жодних підстав. Варто за допомогою вчителя встановити населені пункти, де були бойові дії в рамках проведення антитерористичної операції 2014–2016 рр., та визначити зміни їх людності за офіційним довідником адміністративно-територіального устрою України Верховної Ради України й офіційним виданням Державної служби статистики України «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2016 р.: стат. зб. — К., 2016».

Відсутність контролю над частиною території України та проведення бойових дій призвели до суттєвих змін у функціях окремих міст. Так, зокрема, колишній великий залізничний транспортний вузол м. Дебальцеве нині є тупиковою залізничною станцією, спеціальна транспортна інфраструктура якої значною мірою була зруйнована під час боїв у січні — лютому 2015 р. Ще більші зміни відбулись у функціональній структурі міст Донецьк і Луганськ, які стали фактично прифронтовими містами. Вони втратили функції важливих центрів міжнародного авіаційного, залізничного, автобусного сполучення, центрів з управління економікою загальнодержавного значення. Припинено проведення у них відомих міжнародних заходів у сфері культури та виставкової діяльності. За допомогою вчителя учні встановлюють відповідно до актуальної інформації, розміщеної на офіційних сайтах Донецької і Луганських обласних військово-цивільних адміністрацій, на стінній навчальній карті «Населення України» ті населенні пункти, у яких тривають бойові дії, що зумовили жертви та поранення населення, пошкодження інфраструктури і забудови населених пунктів. Тут варто запропонувати учням підготувати повідомлення про зміни функцій міст Донецької і Луганської областей та АР Крим і міста Севастополь. З метою патріотичного виховання школярів потрібно організувати зустрічі із учасниками АТО, які є мешканцями їхнього регіону.

Політичні та військові події 2014 – 2016 рр., безумовно, по-різному вплинули на розвиток економіки окремих регіонів держави. Найсуттєвіші зміни відбулись на тимчасово окупованих територіях України. На цих територіях було закрито всі філії українських банків, припинила діяти система міжнародних переказів та міжнародна електронна платіжна система. На відповідні частини території держави не прибувають організовані групи іноземних туристів та відсутнє міжнародне авіаційне, залізничне, морське сполучення, припинено регулярні рейси вітчизняних транспортних компаній. В Автономній Республіці Крим встановлення режиму тимчасово окупованої території зумовив зміну спеціалізації низки традиційних галузей АПК. Можна стверджувати про ліквідацію виноробства і виноградарства, традиційної галузі міжнародної спеціалізації господарства АР Крим, адже лише за один рік площа під виноградниками скоротилась з 16,2 (2013) до 12,1 тис. га (2014), а його валовий збір впав з 95,2 (2013) до 46,2 тис. т. Так само слід сказати і про ліквідацію такої важливої галузі сільського господарства АР Крим, як вирощування рису. 2014 р. у регіоні під цією культурою було посіяно всього 10 га, на яких було зібрано 111,46 ц. Фактично ліквідовано і таку традиційну галузь господарства АР Крим, як рибальство. Суб’єктами господарювання на цій території було виловлено всього 6,0 тис. т риби, тоді як 2013 р. вони виловили понад 21,2 тис. т. Тимчасова окупація Криму негативно впливає на залучення іноземних інвестицій, унеможливлює відвідання цієї території регулярними рейсовими автобусними, залізничними, морськими і авіаційними транспортними засобами, що зумовило різке зниження його туристичної привабливості. Кількість іноземних туристів із далекого зарубіжжя скоротилось з 118 тис. осіб (2013) до 17 тис. осіб (2014). Фактично регіон перетворився на місце відпочинку громадян Російської Федерації та осіб, які мешкають у невизнаних державах на теренах СНД.

Відмова від регулярних пасажирських потягів, що раніше курсували між кримськими містами та містами України, Білорусі, Росії, та від вантажних поїздів негативно вплинула на роботу кримських морських торговельних портів і провідних промислових підприємств. Загалом морські порти Кримського півострова 2014 р. перевезли 3,0 млн. т вантажів, тоді як 2013 р. було перевезено 13,3 млн т. Цілковито припинено заходження до кримських морських портів круїзних суден українських та іноземних компаній 2014 р., тоді як 2013 р. було зафіксовано 191 таких візитів. Ці цифри вказують на повний занепад морського судноплавства та портового господарства на тимчасово окупованих територіях. До скасування відповідного регулярного руху пасажирських поїздів влітку, саме на перегоні Джанкой — Сімферополь перевозили найбільшу кількість пасажирів залізницями України, при цьому більшість з них становили громадяни Білорусі та Росії, які відвідували Кримський півострів з метою оздоровлення й відпочинку. Нині залишились лише залізничне сполучення в межах Кримського півострова та поромом через Керченську протоку. Офіційно збитки від функціонування залізниці в регіоні у 2015 р. становили 5,3 млрд російських рублів, із них лише курсування пасажирського поїзда Сімферополь — Москва (через Керченську переправу) за перше півріччя 2015 р. призвело до збитків у 380 млн. російських рублів. Установлення режиму окупації Кримського півострова спричинило скасування міжнародних рейсів цивільної авіації та рейсів до міст України. Це поставило під загрозу саме існування відповідної галузі на тимчасово окупованих територіях, тому регулярні авіарейси із Сімферополем виконують виключно російські авіакомпанії за трьома програмами із надання субсидій з федерального бюджету Російської Федерації.

На тимчасово окупованій частині АР Крим серед галузей промисловості лише підприємства військово-промислового комплексу — ВАТ «Суднобудівний завод «Залив» (м. Керч) і ВАТ «Завод «Фіолент» (м. Сімферополь) працюють на повну потужність через наявність державних замовлень Російської Федерації, решта галузей промисловості мають значні недовантажені виробничі потужності, наприклад, у машинобудуванні половина з них були не задіяні у виробництві 2015 року. Наведені вище факти дозволяють стверджувати, що нині відбувається процес змін функцій більшості населених пунктів на тимчасово окупованій частині в АР Крим.

Також негативні процеси відбулись у такій традиційній галузі міжнародної спеціалізації господарства міста Севастополь, як морські вантажні перевезення. Фактично цей вид економічної діяльності припинив своє існування, адже Севастопольський морський торговельний порт скоротив обсяг перевезених вантажів з 4,8 млн т (2013) до 31,3 тис. тонн (2015). Так само різко скоротився вилов риби — у 2014 році він становив всього 17,8 тис. тонн, проти 121,1 тис. тонн у 2013 р. Тому Севастополь нині є лише військово-морською базою, а не морським торговельним і рибним портом. Такий самий важкий економічний стан провідного промислового підприємства міста «Севастопольське авіаційне підприємство», що спеціалізується на випуску військових вертольотів, яке у 2016 році заборгувало своїм працівникам заробітної плати на суму у 10 млн російських руб. З лютого 2014 р. припинив роботу ТОВ «Рибоконсервний комбінат «Аквамарин»». Фактично в межах міста успішно функціонує лише одне велике промислове підприємство — ТОВ «Цар Хліб», яке «у рамках Програми стабілізації цінової політики на ринку хліба» на Кримському півострові у 2014 р. запустило нову виробничу лінію із виробництва хліба. 2016 р. найбільші інвестиції планується вкласти в колишній Севастопольський морський завод (нині — Філія АТ «Центра судоремонта «Звездочка», що спеціалізується на ремонті військових суден) — 0,5 млрд. російських рублів у рамках федеральної цільової програми Військово-промислового комісії Російської Федерації. Отже, є всі підстави стверджувати, що місто Севастополь різко змінило спеціалізацію не лише у промисловості, ставши центром із виробництва продукції харчової промисловості, на центр військової промисловості, а й у сфері транспорту — військово-морською базою.

У результаті ведення бойових дій та тимчасової окупації частини території зазнає значних економічних втрат Донецька область. На непідконтрольній території залишилось такі важливі промислові центри, як Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Макіївка, Харцизьк. Органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження на території 13 міст обласного значення, 4 сільських районів, а також 81 населеного пункту 5 районів, підконтрольних українській владі. Загалом «на кінець 2015 року на підконтрольній території внаслідок збройного конфлікту було зруйновано і пошкоджено об’єктів на загальну суму понад 5418,5 млн грн, а відновлено 2253 об’єкти на загальну суму 430,5 млн грн». 2015 р. порівняно з 2013 р. обсяг промислової продукції регіону зменшився у 2,2 рази, що зумовлено насамперед порушенням усталених виробничих ланцюгів «вугілля — кокс — метал» і «вугілля — електроенергія». Найбільше скоротилось виробництво таких галузей промисловості: паперова і поліграфічна промисловість — у 5,6 рази, харчова промисловість — 2,4 рази, хімічна промисловість — 2,1 рази, вугільна промисловість — у 2,0 рази [усі дані наведено за офіційним виданням Донецької військово-цивільної адміністрації «Довідка про виконання Програми економічного і соціального розвитку Донецької області на 2015 рік». 2015 р. підприємствами області вироблено лише 11,4 % всієї реалізованої промислової продукції України проти 15,1 % 2014 р. 2014 р. частка області у виробництві окремих видів продукції України становила: готового вугілля — 44,6 %, чавуну — 40,5 %, сталі — 77,3 %, готового прокату чорних металів — 37,1 %, коксу — 46,1 %, труб металевих — 22,5 %, пральних машин — 12,9 %. Зниження обсягів виробництва пов’язане зі зменшенням замовлень, обмеженням постачання сировини на підприємства галузі та доступу на основні ринки збуту готової продукції, зниженням споживчого попиту населення. Ситуація ускладнюється через втрату основних зовнішніх ринків збуту — країн Євразійського економічного союзу, а також відмовою іноземних замовників від укладання контрактів на виготовлення продукції у зв’язку із проведенням на території області бойових дій. Тому фактично не працюють: ПАТ «Азовмаш» (м. Маріуполь), що виробляє вантажні вагони; ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка), ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод», ПАТ «Донецький металопрокатний завод», ПАТ «Донецьккокс» (усі у м. Донецьк) та інші. Вугільна промисловість Донецької області є фактично збитковою галуззю, адже собівартість 1 т видобутого вугілля на підприємствах, підпорядкованих Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, становить 2245,0 грн., тоді як її оптова ціна 986,8 грн. Державна підтримка на часткове покриття витрат на собівартість продукції у 2015 р. становила 674,2 млн грн..

Через переорієнтацію російських вантажів на внутрішні порти Російської Федерації переробка транзитних вантажів у ДП «Маріупольський державний морський торговельний порт» зменшилась майже у 64 рази і становила 2015 р. лише 8,3 тис. т. Експорт товарів Донецької області скоротився за 2015 р. у 2,3 рази (переважно через скорочення поставок чорних металів у 2,2 рази), а обсяг прямих іноземних інвестицій на 340,6 млн дол. США.

Поза контролем Уряду України перебуває 8,56 тис. км2 території Луганської області. Обсяг всієї реалізованої промислової продукції у 2014 р. становив 46,1 млрд. грн. (3,9 % до всієї реалізованої продукції України). Структура промислового виробництва Луганської області представлена в таблиці. На підконтрольній Уряду України частині території регіону залишилось лише 83 підприємства переробної промисловості і «на неокупованій території працюють 4 шахти ПАТ «Лисичанськвугілля» і ДП «Первомайськвугілля». Унаслідок ведення бойових дій на території, неконтрольованій українською владою, залишилося 7 підприємств, обсяг видобутку вугілля на яких становить 96 % від обласного (за результатами 2013 року)». Видобуток кам’яного вугілля на підконтрольній Уряду України території у 2014 р. становив лише 1055 тис. т. Луганська область залишилась важливим у межах держави виробником трикотажу спіднього — 39,9 %, вугілля рядового кам’яного — 11,1 %, феросплавів — 7,2 %. Провідні промислові підприємства регіону: ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» », ТОВ «Рубіжанський трубний завод», ДП «Хімічний завод «Південний»» (м. Рубіжне), РКХЗ «Зоря» (м. Рубіжне), ТОВ НВП «Зоря» (м. Рубіжне), ТОВ ВТФ «Шарм» (м. Лисичанськ), ТОВ «Смалій» (м. Рубіжне), ТОВ «Рубіжанська панчішна мануфактура», ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», ВП «Луганська ТЕС» ТОВ ДТЕК «Східенерго» (м. Щастя Новоайдарського району), ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ». Понад 83,0 % всієї електричної енергії області вироблено на ВП «Луганська ТЕС» (м. Щастя Новоайдарського району), де «в робочому стані лише 3 із 6 блоків». У містах: Луганську, Антрациті, Красному Лучі, Алчевську, Краснодоні, Свердловську, Первомайську, інших населених пунктах з липня 2014 року взагалі не працюють банківські установи і, як наслідок, повністю відсутня оплата за спожитий природний газ». При цьому значна частина виробничої інфраструктури розміщена на непідконтрольній Уряду України частині території (наприклад, 37 газорозподільних станцій і ВП «Луганська ТЕС»). Основні виробники м’яса птиці та яєць у Луганській області (ПАТ «Червоний прапор», відділення у м. Алчевську ПрАТ «Лисичанська птахофабрика», СТОВ «Авіс», ТОВ «Агроукрптаха», ТОВ «Чорнухинські курчата») залишилися на окупованій території. Під час ведення бойових дій частина будівель зазнала руйнувань, знищено значну частину поголів’я худоби, що суттєво вплинуло на розвиток твариництва та харчової промисловості. Це зумовило вилучення у 2014 р. прямих іноземних інвестицій на суму в 208,0 млн дол. США та скорочення вартості експорту товарів проти відповідного показника 2013 р. на 46,2 %.

Політичні та військові події 2014–2016 рр. мають свій вплив на розвиток населення і господарства всієї України. Поява тимчасово окупованих територій на півдні та сході України, ведення бойових дій у Донецькій і Луганській областях зумовили суттєві зміни в розміщенні населення та в розвитку економіки не лише в цих регіонах держави. Людський і господарський розвиток тимчасово окупованих територій на Кримському півострові значно відрізняється від відповідних процесів та явищ на окремих частинах території Донецької і Луганської області. Водночас можна виділити такі їх спільні ознаки:

спроба реалізації геополітичних проектів із відокремлення частини території України та створення нових вогнищ напруження в Європі;
через обмеження громадянських і культурних прав частини населення на цих територіях в Україні виник феномен внутрішньо переміщених осіб, облаштування та працевлаштування яких є важливою загальнодержавною проблемою;
унеможливлення нормального розвитку українського етносу у сфері навчання, отримання інформації, спілкування рідною мовою;
обмеження права на перебування та реалізацію прав людини і громадянина для осіб, які їх відстоюють на тимчасово окупованих частинах території України;
витіснення українських компаній з ринків на відповідних частинах території держави, що не підконтрольна Уряду України, захоплення їх майна і примусове вилучення прав власності на ключові підприємства;
зміна функціональної і просторової структури господарства та окремих його важливих складових за вартістю та абсолютними одиницями виміру виробленої продукції і наданих послуг;
деформація етнічної структури населення, зменшення його чисельності та зміна систем розселення і функцій населених пунктів.

Проведений аналіз розвитку населення і господарства на тимчасово окупованих територіях України дозволяє також констатувати виразні відміни в їх соціально-економічному розвитку.

У розвитку населення і господарства на Кримському півострові слід виділити такі основні процеси:

цілковите витіснення української мови зі сфери освіти, інформаційного поля, культури;

унеможливлення перебування на цій території відомих своєю проукраїнською позицією авторитетних діячів кримськотатарського народу;
припинення міжнародного транспортного сполучення та зведення до мінімуму економічних зв’язків з рештою території України;
дотаційність місцевих бюджетів, їх цілковита залежність від політики та субсидій з боку Уряду Російської Федерації;
мілітаризація суспільства через визнання пріоритетним розвиток підприємств військово-промислового комплексу та нарощування військової присутності збройних сил Росії на Кримському півострові;
занепад традиційних галузей АПК Криму — виноробства, рисівництва, рибальства;
кардинальні трансформаційні процеси у структурі економіки, спрямовані на мінімізацію господарських зв’язків та ринку збуту на решті території України;
припинення міжнародного транспортного сполучення та зведення до мінімуму економічних зв’язків з рештою території України;
переорієнтація транспортних зв’язків на обслуговування потреб з підтримання та посилення сполучення з іншими регіонами Росії;
ліквідація традиційного для Криму масового міжнародного туризму та його перетворення на місце відпочинку та оздоровлення переважно громадян Росії та невизнаних держав на теренах СНД.

У розвитку населення і господарства на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей слід виділити такі основні процеси:

обмеження використання української мови у сфері освіти, інформаційного поля, культури;
виникнення значної кількості тимчасово переміщених осіб та різке зубожіння населення унаслідок ведення бойових дій, руйнування житлового фонду та об’єктів інфраструктури з постачання і відведення води, електричного струму, природного газу, поширення мародерства з боку злочинних угрупувань та терористичних організацій;
виживання значної частини населення на цих територіях лише за рахунок отримання гуманітарної допомоги, зменшення можливості отримання належної медичної допомоги та соціальних виплат і пенсій;
припинення роботи значної частини підприємств промисловості, через зведення до мінімуму економічних зв’язків з рештою території України;
мілітаризація суспільства, через постання озброєних формувань, зокрема і тих, які не контролюються терористичними організаціями;
занепад традиційних галузей промисловості — вугільної, чорної металургії, машинобудування;
зміни у структурі економіки на підконтрольній Уряду України частині території регіонів, зумовлені розривом господарських зв’язків з підприємствами, що перебувають на не підконтрольній їх частині;
вилучення значної частини вкладених прямих іноземних інвестицій через політичну нестабільність у цих регіонах;
значне зменшення обсягів перевезень вантажів і пасажирів (особливо на залізниці) через руйнування та пошкодження рухомого складу та спеціальної транспортної інфраструктури , особливо в зоні ведення інтенсивних бойових дій;
загострення екологічних проблем регіону через відсутність належного контролю за дотриманням чинних норм екологічного законодавства та руйнування і припинення роботи низки екологічно шкідливих підприємств у зоні ведення бойових дій.

Поява значної кількості внутрішньо переміщених осіб, великої кількості зруйнованих об’єктів інфраструктури, виробничих фондів та житлової забудови ставить перед суспільством завдання не просто з відновлення, а й модернізації та оптимізації відповідних частин території держави та реабілітацію, облаштування і працевлаштування населення. Запорукою цього має бути покращення політичної ситуації, відновлення територіальної цілісності та політичного консенсусу між різними політичними силами щодо єдності держави, її поступального соціально-економічного розвитку з урахуванням особливостей історичного минулого та сучасного етнічного і культурного різноманіття України. Важливою проблемою, яку необхідно мати на увазі під час вирішення питання відновлення територіальної цілісності та господарського розвитку держави, є поява нових екологічних ризиків, які виникли унаслідок ведення бойових дій, зруйнування значної кількості об’єктів інфраструктури, виробничого і житлового призначення.

Унаслідок російської агресії Україна зазнала колосальних людських, територіальних, економічних втрат. За даними ООН, з середини квітня 2014 р. по 27 липня 2015 р. внаслідок війни на сході України загинули 6832 особи, 17087 поранених, 2,3 млн осіб стали тимчасово переміщеними особами. Унаслідок анексії Криму та військових дій на сході України окуповано 44 тис. кв. км території, де проживало понад 5 млн осіб. На території Донбасу величезних руйнацій зазнала комунальна, соціальна і промислова інфраструктури. 70 % підприємств на окупованій території не працюють. За попередніми підрахунками Forbes, на початок 2015 р. загальні втрати України від війни на Донбасі становили 132,7 млрд грн або 364 млн грн. на день. За умовними оцінками Мін’юсту, втрати від анексії Криму становили близько 1,18 трлн грн. Антитерористична операція йде на відносно невеликій території — близько 17 000 кв. км, це менше 3 % площі України. Але за соціальними наслідками АТО наближається до гуманітарної катастрофи для регіону і є великою проблемою для країни.

Дії Росії відповідають ознакам агресії згідно з «Визначенням агресії», що затверджене Резолюцією 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, зокрема відповідають критеріям агресії, даним у Статті 3 цього документу. Військова агресія Росії засуджена міжнародним співтовариством, зокрема в резолюціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 9 квітня 2014 р. та Парламентської асамблеї ОБСЄ від 1 липня 2014 р. Російська Федерація в односторонньому порядку порушила норми і принципи міжнародного права, положення Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року. Верховна Рада України у своїй Постанові від 27.01.2015 № 129-VIII, беручи до уваги зазначену Резолюцію ГА ООН 3314, визнала Росію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку.

Географія 10 клас

Спрямування цивілізаційного вектора України на інтеграцію в єдиний європейський освітній простір вплинула на модернізацію змісту освіти, що розпочалась із впровадження нових підходів до формування освітніх та навчальних програм, пов’язаних з компетентнісно орієнтованим навчанням, оскільки воно має результативно-цільову спрямованість. Відповідно до мети й завдань географічної освіти, предметна географічна компетентність учнів визначається як здатність до застосування здобутих географічних знань, умінь і навичок, ціннісних установок та специфічного географічного мислення, сформованих на підґрунті здібностей і життєвого досвіду учнів, які необхідні для оптимальної діяльності в навколишньому середовищі та успішної самореалізації в соціумі, передбачення наслідків такої діяльності та розв'язання власних життєвих завдань і проблем, облаштування особистого життя, формуванням в учнів потреби у неперервній освіті. Предметна географічна компетентність учнів включає змістовий, діяльнісний, ціннісний та світоглядний компоненти, які закладено в очікуваних результатах навчально-пізнавальної діяльності учнів оновлених та нових навчальних програм.

Так, у 2018/2019 навчальному році учні 6-9-их класів вивчатимуть географію за оновленою навчальною програмою, затвердженою наказом МОН України від 07.06.2017 № 804 та з використанням методичних рекомендацій, підготовлених МОН України спільно з НАПН України, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (лист МОН України 09.08.2017 № 1/9-436). Учні 11 класу вивчають географію на профільному рівні за програмою, затвердженою наказом МОН України від 14.07.2015 № 826. Зазначені навчальні програми розміщено на офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

У вересні 2018 року учні 10 класу розпочнуть вивчення географії на рівні стандарту (52 години, 1,5 години на тиждень) та профільному (175 годин, 5 годин на тиждень) за новими навчальними програмами, що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407 (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html). Змістом Пояснювальної записки до навчальних програм визначено компетентністний потенціал предмета, мета і основні завдання курсу географії у старшій школі.

Курс географії в 10 класі «Географія: регіони та країни» спрямований на формування в учнів знань про особливості населення й просторової організації господарської діяльності в регіонах світу та окремих країнах, умінь орієнтуватися у світових і регіональних соціально-економічних, суспільно-політичних, екологічних процесах. На рівні профілю у програмі курсу поглиблюється географічна і економіко-соціальна освіта випускників закладу загальної середньої освіти через вивчення глобальних, територіально-диференційованих, господарських, соціокультурних і соціоекологічних проблем, розкриття ролі окремих держав і народів у світовій економіці й політиці, процесів економічної і політичної інтеграції країн і народів. Оскільки зміст навчального матеріалу з географії визначено з огляду на корисність, потрібність його за межами школи, навчальна програма розроблена таким чином, щоб основні компетентності пронизували увесь зміст географічної освіти і робили його прикладним до життя, формуючи спільні для всіх компетентностей вміння: уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Структура програми 10 класу на рівні стандарту представлена вступом і шістьма розділами. У Вступі окреслюються завдання курсу, особливості сучасної політичної карти світу, аналізуються ключові проблеми і тенденції світового господарського процесу.

Розділи І-V програми спрямовані на ознайомлення з соціально-економічними особливостями регіонів світу та регіональних диспропорцій у розвитку окремих країн. На профільному рівні – це 7 розділів, де розділи І-VІ спрямовані на розкриття глобальних та регіональних явищ і процесів, що відбуваються як у світі в цілому, так і в окремих субрегіонах, країнах і їх регіонах.

Завершується вивчення курсу на рівні стандарту розділом VІ «Україна в міжнародному просторі», завданнями якого є розкрити геопросторову структуру світу, визначити місце України на геополітичній карті світу, окреслити основні вектори сучасної української геополітики, міжнародні економічні зв’язки з регіонами та країнами світу, участь України в процесах європейської економічної інтеграції та реалізації стратегії сталого розвитку. На профільному рівні - розділом VІI «Сучасні проблеми і стратегії розвитку світу та України на ХХІ століття», що розкриває прояв глобалізаційних викликів на території України, стратегічні цілі сталого (збалансованого) розвитку України та роль України у сучасному політичному та економічному просторі.

Наведений у програмі перелік країн для вивчення є орієнтовним. Учителю надається право додавати для детальнішого ознайомлення інші країни, які відповідають інтересам навчального закладу з огляду на його можливі міжнародні зв’язки, а також пріоритетам зовнішньої політики України з урахуванням сучасної політико-економічної ситуації у світі.

Удосконалення організації освітнього процесу з позицій компетентнісного підходу полягає в забезпеченні особистісної спрямованості процесу навчання, яка реалізується через різноманітні форми проведення уроків, мотивацію та диференціацію процесу навчання та дає змогу розробити алгоритми формування елементів предметно-географічних компетентностей учнів, зокрема географічних фактів, номенклатури, уявлень, понять, причинно-наслідкових зв’язків, прикладних і картографічних умінь тощо. Учителю географії необхідно вирішити важливе методичне завдання – реалізувати на практиці компетентнісний підхід, сформувати в учнів готовність використовувати отримані знання, вміння та навички в реальному житті для розв’язання практичних завдань та життєво важливих ситуацій. Розв’язати таку проблему можна, використовуючи на уроках географії активні методи навчання, технології, які розвивають передусім пізнавальну, комунікативну і особистісну активність сьогоднішніх учнів. Такі базові технології та методи, як проблемне навчання, проектне навчання, розвиток критичного мислення, когнітивного навчання, навчання у глобальному інформаційному суспільстві, особистісно орієнтоване навчання, диференційоване навчання, модульна технологія підтримують компетентнісно-орієнтовану підготовку учнів, а їх реалізація здійснюється за допомогою різноманітного сполучення методичних прийомів, застосування педагогічних засобів та форм навчання, які є конкретними способами організації навчальних дій учнів.

Компетентнісний підхід до навчання географії підкреслює діяльнісний складник результатів освіти та їхню практичну значущість у процесі набуття школярами досвіду виконання практично-зорієнтованих завдань. Оскільки практична робота учнів як форма проведення занять з географії є необхідним засобом пізнання й певним етапом формування географічного мислення школярів, курс географії у старшій школі має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується під час виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень, спрямованих на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації, розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-досліджень, дискусій, семінарів, презентацій, експертиз, круглих столів, ділових ігор, творчих робіт, індивідуальних і колективних проектів. Мета використання таких форм і прийомів навчання може бути різною: контролюючою, навчальною, стимулюючо-мотиваційною, розвивальною, виховною тощо.

Програмою в 10 класі на рівні стандарту передбачено виконання 7 практичних робіт. Обов’язковими для оцінювання в кожному семестрі є дві практичні роботи на вибір учителя. У 10 класі профільного рівня передбачено виконання 25 практичних робіт, що є обов’язковими для всіх учнів класу. Учитель обов’язково оцінює п’ять практичних робіт на вибір у кожному семестрі.

До більшості розділів курсу запропоновано орієнтовні теми творчого характеру для проведення досліджень. Тематика варіативних досліджень може бути змінена вчителем у рамках вивчення відповідної теми. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1-2 дослідження (упродовж року) та виконує його індивідуально або у групі.

Учитель оцінює таку роботу під час її захисту чи презентації.

Сучасному вчителю необхідно урізноманітнювати форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії в різних режимах (традиційний, інтерактивний та самостійна робота) та використовувати традиційні й нетрадиційні види уроку географії, практичної й дослідницької, творчої роботи з географії та позакласного й профільного географічного навчання, що сприятиме формуванню не лише предметних (географічних), а й ключових компетентностей (інформаційно-цифрової, соціальної і громадянської, підприємливості та фінансової грамотності, загальнокультурної та екологічної грамотності тощо).

У досягненні педагогічних цілей компетентнісного підготовки з географії домінантне місце серед засобів навчання посідають картографічні та картографічно-геоінформаційні. Модернізація сучасної географічної освіти пов'язана із застосуванням геоінформаційніх засобів – комплексу різноманітних картографічних моделей, що створюються за допомогою комп'ютеризованих просторово-аналітичних програмно-спеціалізованих засобів навчання (передусім ГІС-інструментарію). Тому до основних рівнів вмінь роботи учнів з картами належать розуміння, читання й знання карти, а ознайомлення учнів з основами створення й можливостями використання геоінформаційних технологій у цілому сприяє розвиткові системного просторового мислення старшокласників, усталенню їхнього географічного бачення світу (як однієї з предметних географічних компетенцій), набуванню ними досвіду застосовування інформаційних технологій, способів візуалізації просторових об'єктів, сучасних програмних засобів просторового аналізу і забезпеченню їхніх особистих потреб у підготовці до можливої майбутньої професійної діяльності.

Водночас, як і раніше, у системі засобів навчання особливу роль відіграє компетентнісно-спрямований підручник з географії, який з навчальної проекції нормативного наукового знання перетворився в дієвий інструмент оновлення освіти, що ґрунтується передусім на реалізації індивідуального, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання. Кожен з підручників, за якими будуть працювати десятикласники, реалізує компетентнісний підхід засобами, що вибрані і розроблені авторами. Зокрема:

1. Геoграфія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої oсвіти (авт. Г. Д. Дoвгань, O. Г. Стадник) як комплексна інформаційно-діяльнісна модель освітнього процесу на уроках географії має структуру, мову й форму викладу навчального матеріалу, систему завдань і вправ, що підпорядковані завданням компетентнісного розвитку учнів. До активної діяльності кожного учня спонукає також система завдань самостійної роботи, що формує уміння застосувати здобуті знання на практиці, колективній діяльності та самоосвіті. Це завдання під рубриками «Працюємо в групах», «Дослідження», «Практичні завдання», що відповідають дослідницькому рівню діяльності. На цьому етапі аналізуються, порівнюються, зіставляються декілька компонентів підручника (текст, карти, діаграми, графіки, таблиці) або інших джерел географічної інформації з метою виявлення закономірностей, встановлення прямих та зворотних зв’язків. Рубрики «Поміркуйте», «Набуваємо практичних навичок», «Працюємо самостійно» перетворюють навчання на дійсно творчий процес, дають можливість застосовувати знання й уміння в різних життєвих ситуаціях, допомагають побачити суспільно-географічні закономірності навколо себе. До підручника розроблений електронний ресурс interactive.ranok.com.ua, який містить додаткову корисну інформацію; посилання на міжнародні сайти, що постійно оновлюють статистичні дані; тестові завдання для підготовки до контрольних та самостійних робіт, які виконуються в режимі онлайн тощо.

2. Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої oсвіти (авт. Гільберг Т. Г., Савчук І. Г., Совенко В. В.) у повній мірі реалізує компетентнісний підхід не тільки через змістове наповнення, а й через ілюстративний матеріал (авторські карти, схем, таблиці, малюнки) та комплекс додаткови інструктивних матеріалів, систему компетентнісно-зорієнтованих завдань, питань та вправ, словник та додатки, які розкривають суть головних процесів і явищ, що мають місце у світовій економіці та забезпечують діяльнісний і оцінний компоненти очікуваних результатів. Формування суто географічних компетентностей і насамперед - просторової компетентності, пов’язано з завданнями рубрики «Працюю з картою», за якими учні встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між певними економічними явищами та чинниками їх виникнення. Пошук напрямків подолання проблем, які є актуальними для України, за умови використання позитивного досвіду інших країн, формує в учнів вміння формулювати і висловлювати власну думку, обґрунтовувати свою позицію, проявляти творчість та ініціативність. Окремі завдання дають можливість учням оцінити ризики від прийняття певних, вказаних у тексті завдання, рішень та висловити власну обґрунтовану позицію з цього питання. У різнорівневих завданнях (особливо в рубриці «Генерую ідею») інтегруються знання з математики, природничих наук та обізнаність учнів із сучасними технологіями. Значна частина змістового матеріалу є інноваційною, в основному тексті та у завданнях до нього формуються екологічна компетентність учнів та інформаційно-комунікаційна. Учні не лише знаходять відповідну інформацію у всесвітній мережі Інтернет, а й спільно виконують завдання у групах. У такий спосіб формуються потреба в навчанні впродовж життя та навички соціальної взаємодії. Окремі завдання спрямовані на формування підприємливості та фінансової грамотності учнів та інших наскрізних змістових ліній.

3. Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (авт. П. О. Масляк, С. Л. Капіруліна, О. Г. Бродовська) забезпечує формування загальнопредметних компетентностей учнів через змістову частину й систему вправ та завдань, які пропонуються на початку та в кінці кожного параграфа, а також в кінці кожної теми та розділу відповідно до програми з географії.

Формування комунікативної компетенції, загальнокультурної, проектно-технологічної компетентністей (здатність учнів застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності) реалізуються через перенесення акценту з інформаційно-накопичувальної спрямованості підручника для навчання на формування і розвиток здатності самостійно здобувати знання у процесі предметно-перетворювальної, пошуково-дослідницької практичної діяльності, застосовувати його як в навчальних, так і нестандартних творчих ситуаціях, які обіграватимуться на практиці під час організації та проведення уроків учителем.

Соціальна компетентність (здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі), саморозвиток і самоосвіта старшокласників реалізується в підручнику через залучення їх до обговорення поданого теоретичного його змісту та орієнтацію на пошук додаткової інформації або застосування вже отриманих учнями з попередніх курсів географії знань. Пропонуються завдання, що можливо виконати через роботу в команді, яку можуть організувати як учитель (наприклад, під час виконання програмових практичних робіт), так і самі учні (наприклад, під час роботи над тематикою досліджень, які пропонує підручник відповідно до змісту державної програми з географії). Додаткові джерела інформації подано в підручнику у вигляді значної кількості посилань на матеріали мережі Інтернет.

4.Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (авт. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р.)

Концепція підручника акцентує увагу на провідній ролі географії в розв’язуванні економічних, соціальних та екологічних проблем людства, обґрунтовує доцільність наукового підходу до природокористування.

Авторська модель підручника спрямована на формування в молоді як предметних географічних, так і ключових компетентностей, зокрема: соціальної та громадянської підприємницької, загальнокультурної, інформаційно-цифрової.

5.Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори В. В. Безуглий, Г. О. Лисичарова) забезпечує реалізацію компетентнісного освітнього підходу і у повній мірі розкриває теми курсу географії 10 класу – «Географія: регіони та країни. Автори намагалися якнайповніше відобразити пізнавальну та конструктивну роль курсу, щоб підручник став орієнтиром у сучасному інформаційному полі. Для розвитку самостійності учнів та забезпечення умов реалізації інформаційної компетенції запропоновано перелік літературних джерел, що будуть корисними для роботи за рубрикою «Орієнтовні теми для досліджень».

6. Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (Пестушко В. Ю., Уварова Г. Ш., Довгань А. І.) Зміст та методичний апарат підручника акцентує увагу учнів не тільки на розуміння сучасних соціальних та економічних процесів в різних регіонах і країнах світу, а й на використання отриманих знань та перетворення їх на особистісний досвід учня, здатного до осмислення і розв’язання географічних проблем та прийняття нестандартних рішень. Ілюстративний матеріал є наочною основою організації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників, що підсилює географічну компетентність. Для самореалізації та особистісного розвитку учнів, формуванню в них спроможності здійснювати рефлексію щодо своєї діяльності, ефективно управляти часом та інформацією, працювати з іншими учнями в конструктивний спосіб (особистісна, соціальна і навчальна компетентності) сприяють запитання і завдання в кінці параграфів, виконання зазначених у підручнику практичних робіт, виконання завдань рубрики «Географічний інтерактив».

Цифрова компетентність формується за рахунок використання учнями посилань на сайти, офіційних міжнародних та регіональних організацій вміщених у підручнику, на допомогу учням задля аналізу і порівняння статистичних даних по країнам світу, проведення програмних досліджень, створення презентаційних матеріалів. Використання цифрових технологій допоможе старшокласникам не тільки використовувати «готові дані», а й оцінювати, створювати й фільтрувати цифровий контент, порівнювати дані з різних сайтів мережі Інтернет.

Підприємницька компетентність є дуже важливою при вивчення географії у 10-му класі і доповнює інші ключові та географічну компетентності. Особливе значення для її формування є розробка різноманітних соціально-економічних проектів, що включені як в практичні роботи, так і в підсумкові завдання в параграфах підручника. Формування підприємницьких навичок у старшокласників ґрунтуються на креативності (критичному мисленні та вмінні розв’язувати проблеми), ініціативності, відповідальності. Виконання запропонованих завдань допоможуть учням усвідомити важливість економічних знань, сформують стійкі уявлення про економіку різних країн світу, їхні соціальні й економічні можливості. Крім того, окремі завдання в параграфах (наприклад, підготовка есе, тез, аргументація тенденцій розвитку економіки в країнах світу) спрямовані на розвиток в учнів вмінь усно і письмово спілкуватися в різних комунікативних ситуаціях, вести діалог з актуальних проблем соціально-економічної географії, розуміти і використовувати рідну та іноземні мови в позитивний спосіб. Підручник насичений інформацією як в параграфах, так і в додаткових рубриках («Реалії сьогодення», «Історія географії», «Національні надбання»), яка спроможна формувати громадянську компетентність і розуміння соціально-економічних аспектів країн і того, який внесок національна ідентичність вносить у європейську ідентичність

7.Географія (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (Бойко В. М., Брайчевський Ю. С., Яценко Б. П). Набуттю компетентності у природничих науках і технологіях підпорядковані усі структурні блоки підручника. Його основні навчальні тексти й додаткові, що винесені в окремі рубрики, система різнорідних запитань і завдань, інші текстові й позатекстові компоненти виступають інструментами засвоєння країнознавчих знань та формування умінь пояснювати суспільно-географічні явища; самостійно чи в групі досліджувати їх соціальні й економічні аспекти; порівнювати статистичну інформацію, закладену в структурних схемах і таблицях; визначати й аналізувати проблеми регіонів світу і країн; оцінювати значення географії для сталого розвитку суспільства. У підручнику знайшли відображення наскрізні змістові лінії, які реалізуються різними засобами. Формуванню ініціативності й підприємливості сприяє виконання програмових досліджень (за вибором учня), які в підручнику виокремлено в рубрику «Проведіть дослідження». Така робота розвиває уміння генерувати ідеї, здійснювати проектну діяльність, прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток підприємництва.

Вироблення соціальної компетентності спирається на формування власних суджень на основі текстів підручника і становлення соціальних цінностей ( та через рубрику «Світ у просторі і часі», яка пропонує цікаві факти, що стимулюють бажання зрозуміти унікальність країни, подорожувати, спілкуватися з її громадянами та наскрізну рубрику «Попрацюйте в групі».

В умовах глобалізації не зменшується, а навпаки актуалізується громадянська компетентність, зокрема через останній розділ підручника «Україна в міжнародному просторі», який згідно з навчальною програмою повністю присвячено Україні. Він містить виклад нової для учнів теми «Україна в геополітичному вимірі». Екологічна грамотність і здорове життя як наскрізна змістова лінія пронизує зміст тем по всіх регіонах світу. У кожному розділі наголошується на імперативі виживання в обмеженому просторі, необхідності нівелювати ризики і використовувати можливості для створення цінностей для себе та інших у довкіллі. Цій компетентності слугує вироблення уміння застосовувати набутий досвід задля збереження власного здоров’я та здоров’я інших, ціннісного ставлення до навколишнього середовища як до потенційного джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти, усвідомлення важливості ощадного природокористування.

8.Геoграфія (прoфільний рівень) підручник для 10 класу закладів загальної середньої oсвіти (авт. Г. Д. Дoвгань, O. Г. Стадник, П. O. Масляк, С. Л. Куртей, O. Г. Брoдoвська). Зміст підручника скеровано на переoсмислення рoлі знань і переорієтацію учнів на можливості застoсoвувати їх у нoвих умoвах. Орієнтирів навчальної діяльності (у запрoпoнoванoму автoрським кoлективoм підручника) зміщено зі знаннєвoгo на практичний кoмпoнент, щo реалізується через систему змістового, ілюстративного та метoдичнoгo апарата підручника.

Oрієнтoваність прoцесу навчання на рoзвитoк oсoбистoсті учня, фoрмування йoгo кoмпетентнoстей спрямувалo автoрів дo висвітлення у підручнику теoретичнoгo матеріалу прoграми з геoграфії через залучення старшoкласників дo активнoгo самoстійнoгo пoшуку дoдаткoвoї інфoрмації, яка в сучаснoму світі та геoграфічній науці швидкo змінюється й зрoстає.

Автoри підручника реалізoвували кoмпетентнісну oсвіту засoбами підручника через:

1. Виділення системoутвoрюючих ідей, практичних вправ, прoблемних завдань, щo реалізують внесoк геoграфії у фoрмування світoгляду, гoтoвнoсті дo самoреалізації.

2. Системну інтеграцію навчальнoї діяльнoсті.

3. Укрупнення дидактичних oдиниць вивчення з пoглибленням внутрішньoсистемних зв'язків (з курсами геoграфії, які вже учні засвoїли в пoпередні рoки вивчення геoграфії та oснoв інших шкільних предметів).

4. Пoсилення і рoзширення кoмплекснoї практики застoсування різнoманітних знань і умінь в різних навчальних і життєвих ситуаціях.

5. Більш ширoке викoристання прoектних метoдик навчання, щo вимагають від учнів висoкoгo рівня ініціативи та самoстійнoсті, прoблемних ситуацій рoзвиваючих ініціативу, пoшукoві вміння та здібнoсті через викoристання практичнoї складoвoї прoграми з геoграфії.

6. Пoєднання традиційних і нoвих інфoрмаціoннo-кoммунікатівних технoлoгій, oсoбистіснoгo та дистанційнoгo спілкування, алгoрітмізірoванних і твoрчo-пoшукoвих метoдів у навчанні та вихoванні через напoвнення та надання можливості застoсування сайту Інтернет- підтримки видавництва «Ранoк».

7. Рoзрoбку елементарнoгo змісту діагнoстики результатів педагoгічнoгo прoцесу через систему компетентнісно-зорієнтованих запитань, вправ та тестoвих завдань (сайт Інтернет- підтримки видавництва «Ранoк»).

9.Географія (профільний рівень) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автори В. В. Безуглий, Г. О. Лисичарова).

Критерієм компетентнісної орієнтації підручника є співвідношення інформаційного, діяльнісного, продуктивного та репродуктивного компонентів, що визначають його головну дидактичну мету – посилення практичної спрямованості навчання, зв’язок шкільної освіти з життям.

Завдання курсу реалізуються шляхом формування ключових компетентностей та через всі компоненти підручника, зокрема оптимально підібраними включеннями і рубриками: принципи наступності і міжпредметних зв’язків реалізуються через рубрику «Пригадайте»; для розвитку самостійності учнів та забезпечення умов реалізації інформаційної компетенції запропоновано роботи за рубриками «Запитання і завдання для самоконтролю» та «Дослідження».

Досягнення очікуваних результатів компетентнісного навчання неможливе без ефективно спроектованої та реалізованої системи перевірки й оцінювання навчальних результатів, яку вчитель формує опираючись на можливості та інтелектуальний потенціал учнів, використовуючи місцевий, в тому числі, краєзнавчий матеріал. Одним із засобів формування, перевірки та оцінювання рівня сформованості предметних географічних компетенцій є застосування компетентнісно-орієнтованих завдань (англ. Programme for International Student Assessment). У міжнародних дослідженнях PISA, які визначають рівень якості освіти, у тому числі й природничо-наукову грамотність учнів, такі завдання використовуються для визначення здатності учнів використовувати природничо-наукові знання у ситуаціях, що близькі до реальних та пов'язані з різноманітними аспектами навколишньої дійсності: життя школи, суспільства, особистого життя учнів тощо. На основі аналізу сучасних методів, видів, способів і прийомів контролю навчальних досягнень учнів з географії було розроблено алгоритми проектування і застосування компетентнісно-орієнтованих завдань з географії, які компонуються у дидактичні тести, і є системою запитань і поступово ускладнених завдань специфічної форми, що вможливлює якісну, ефективну та об’єктивну оцінку структури й вимірювання рівня сформованості предметно-географічних компетентностей учнів. Дидактичний тест з географії характеризується структурою, цілісністю, якістю результатів, предметною й логічною визначеністю змісту, науковою вірогідністю, репрезентативністю та формою подавання матеріалу. Компетентнісно-орієнтовані завдання орієнтовані на знаходження учнем способів їх розв’язання з обов’язковим використанням географічних знань, умінь та сформованих раніше науково-ціннісних установок. Застосування компетентнісно-орієнтованих завдань дає змогу вчителю географії досягати кількох дидактичних цілей одночасно: виявляти рівень сформованості та розвитку предметних географічних компетенцій, оцінювати їхню спроможність самостійно здобувати знання та обирати способи діяльності, формувати інтерес до географії та досвід творчої діяльності у процесі її вивчення. За рівнем складності такі завдання поділяються :

завдання першого рівня − передбачають застосування базових географічних знань у знайомих чітко сформульованих ситуаціях. Це можуть бути закриті тестові завдання, однокрокові задачі, інтерпретації стандартних географічних позначень та даних, завдання на розпізнавання географічних об'єктів на картах тощо;
завдання другого рівня складності передбачають встановлення зв'язків та інтеграцію географічних знань, вмінь і навичок та науково-ціннісних установок різного тематичного спрямування. Для вирішення завдань цього рівня учням потрібно упорядковувати й застосовувати географічні знання та вміння у нестандартних ситуаціях, розв'язувати багатокрокові географічні задачі, читати карту тощо;
третій рівень складності – це рівень міркувань. Завдання цього рівня ґрунтуються на здійсненні узагальнень, розв'язуванні проблем та обґрунтуванні висновків.

Через компетентнісно-орієнтовані завдання можлива також реалізація наскрізних змістових ліній, які є засобом інтеграції ключових та загальнопредметних компетентностей, навчальних предметів та предметних циклів. Наскрізні змістові лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність» у курсі географії 10 класу реалізується перш за все з огляду на зміст наскрізної теми, до якої добирається відповідна трактовка в окремих розділах і темах географії, приклади, використовуються методи і засоби навчання та здійснюються проекти і дослідження. Роль компетентнісно-орієнтованих завдань по наскрізним темам різна і залежить від змісту курсу і від того, наскільки він пов'язаний з конкретною наскрізною темою. Систематичне застосування компетентнісно-орієнтованих завдань під час виконання тематичного та підсумкового компетентнісного контролю сприятиме підвищенню ефективності процесу вивчення географії.

Можливості реалізації предметної географічної компетентності підсилено навчальними програмами курсів за вибором та факультативами, які є засобам задоволення пізнавальних і освітніх потреб старшокласників і можуть використовуватись незалежно від обраного профілю навчання. Перелік навчальних програм, які можуть бути використані при вивчені географії, розміщений у «Списку навчальних програм, підручників та посібників для загальноосвітніх навчальних закладів, яким надано гриф Міністерства освіти і науки України або схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах» за посиланням на сайті ІМЗО (https://imzo.gov.ua/pidruchniki/pereliki/), та систематично оновлюється.

Враховуючи зміни вимог суспільства до якості надання освітніх послуг, освітнє середовище навчального закладу повинне забезпечувати ефективність впровадження вже названих підходів і напрямів діяльності, а також вдало використовувати інформаційно-освітнє навчальне середовище, пов’язане з хмарними технологіями, які набувають все більшого значення у професійній діяльності вчителів закладів загальної середньої освіти, забезпечуючи нові, динамічні і актуальні можливості, що базуються на Інтернет-технологіях, електронних додатках для освіти. Приклади використання хмарних технологій у школі:

використання Office Web Apps-додатків (Office 365);
електронні журнали і щоденники (http://shodennik.ua/);
онлайн сервіси для навчального процесу, спілкування, тестування;
системи дистанційного навчання, бібліотека, медіатека;
сховища файлів, спільний доступ (Dropbox, SkyDrive);
спільна робота;
відеоконференції;
електронна пошта з доменом закладу;
сервіси Google Apps;

Основні компанії, а саме: Google, Microsoft, IBM - намагаються удосконалити хмарні технології для їх впровадження в освітній процес, тому сучасні веб-сервіси у хмарі є важливою системою, завдяки якій створюються певні навчальні середовища для підвищення кваліфікації вчителів та розвитку їх професіоналізму. Актуальним стає дистанційне навчання як навчання у хмарі, яке не тільки забезпечить розвиток пізнавальної і творчої активності учнів в освітньому процесі, мобільність і актуальність освітніх ресурсів, дозволить без додаткових витрат використовувати сучасну комп’ютерну інфраструктуру, програмні засоби та послуги. Хмарні технології дають можливість залучити до освітнього процесу особисті комп’ютерні пристрої педагогічних працівників, учнів та їх батьків.

Науково-методичний журнал «Географія та економіка у рідній школі» Міністерства освіти і науки України, журнал «Географія. Книжковий додаток» науково-популярний журнал з природничих дисциплін «Колосок», а також газета «Краєзнавство. Географія. Туризм», відображають розвиток і трансформацію ідей в галузі географічної освіти. На їх сторінках висвітлюють тенденції, ідеї та найкращий досвід педагогічних працівників за всіма напрямами розвитку технологій, методик навчання та переосмислення ідей в ракурсі сьогочасної науки.

Вебінари, майстер-класи, семінари, консультації для педагогічних працівників, з розкладом яких можна ознайомитися на сторінках офіційних сайтів видавництв, стануть теж важливим навігатором у світі нових педагогічних ідей.

Пропоновані методичні рекомендації носять загальний характер і не прив’язані до жодного з підручників.

Список використаних джерел.

Вішнікіна Л. П. Компетентнісне навчання географії в основній школі: монографія / Л. П. Вішнікіна. – Полтава : ТОВ «АСМІ», 2017. – 407 с.
Топузов О. М. Педагогічні технології як основа творчої діяльності вчителя географії / О. М. Топузов, Л. П. Вішнікіна // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. – Херсон: РІПО, 2011. – Випуск 10. – С. 52–57. 5.
Самойленко В. М. Створення та застосування тестів у навчанні географії / В. М. Самойленко, Л. П. Вішнікіна // Педагогіка вищої та середньої школи: Збірник наукових праць. Випуск 32. – Кривий Ріг. – 2011. – С. 15–29. 8.
Самойленко В.М., Топузов О.М., Вішнікіна Л.П., Діброва І.О. Дидактика географії: монографія (електронна версія) / – К.: Ніка-Центр, 2013
Вішнікіна Л. П. Психодидактичні засади формування предметної географічної компетентності учнів / Л. П. Вішнікіна, О. М. Топузов // Український педагогічний журнал. – 2016. – № 2. – С. 65–74.
Вішнікіна Л. П. Підручник географії як універсальний інтегрований засіб формування предметної географічної компетентності учнів / Л. П. Вішнікіна, О. М. Топузов // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / [ред. кол.; голов. ред. – О. М. Топузов].– К. : Педагогічна думка, 2016. – Вип. 17. – С. 60–68. 13.
Вішнікіна Л. П. Компетентнісно-формувальний урок географії / Л. П. Вішнікіна // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки»: Збірник наукових праць. – Випуск № 5 / 2016 р. – С. 83–88. 14.
Вішнікіна Л. П. Компетентнісно-орієнтовані завдання з географії / Л. П. Вішнікіна, І. О. Діброва // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, ІІІ (32), Issue: 63. Budapest, 2015.
Овсюк Н. В. Формування основ економічної компетентності старшокласників у процесі навчання географії та економіки. Автореферат. Київ – 2011. С. 257
Овсюк Н.В. Підручник як засіб формування економічної компетентності учнів // Проблеми сучасного підручника: [зб. наук. пр.] / Ін-т педагогіки НАПН України. – К., 2010. – Вип. № 1 (10). – С. 68 – 72.
Гільберг Т. Г. Реалізація компетентнісного підходу до навчання на уроках географії. Журнал «Географія та основи економіки в школі» - №4, 2009.
Пометун О.І. Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. К.: "К.І.С.", 2004. – С. 16-25.

Джерела Інтернету

1.Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145- 19 (закон);

http://mgov.ua/activity/education/reforma-osviti/klyuchovi-noveli-zakonu-ukrayini-pro-osvitu.html (презентація)

2.Концепція нової української школи.

https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

Економіка:

У старшій школі економіка як базова дисципліна у 2017-2018 навчальному році викладається в 11-класах всіх профілів, окрім економічного (одна година на тиждень). У 2017-2018 навчальному році економіка викладається на профільному рівні у класах економічного профілю. Навчання здійснюється за програмами, які знайомі вчителям:

«Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка. 11 класи. Рівень стандарту, академічний рівень. — 2010»;
«Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка. 10–11 клас. Профільний рівень. 2010». (наказ МОН від 28.10.2010 № 102).

Економіка в загальноосвітніх навчальних закладах на рівні стандарту та академічному рівні вивчається у 11 класах, програма розрахована на 35 годин, що охоплюють години вивчення матеріалу на уроках, включно з тими, які призначені для виконання практичних робіт, та резервний час.

Для вивчення навчального предмету економіка рекомендовано підручники-переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів:

Економіка (рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас (авт. Радіонова І. Ф.), Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011;
Економіка. (рівень стандарту, академічний рівень), 11 клас (авт. Крупська Л. П., Тимченко І. Є., Чорна Т. І.). — Харків: Ранок, 2011.

Профільне навчання економіки у старшій школі забезпечується вивченням курсу «Економіка» протягом 210 годин навчального часу (по три години на тиждень у 10-му та 11-му класах), уведенням курсів за вибором та факультативів і близьких до економіки предметів: математики на академічному рівні та географії на профільному. Економіка у 2016-2017 навчальному році на профільному рівні в загальноосвітніх навчальних закладах викладається у 10-х та 11-х класах, її програма розрахована на 105 годин, що охоплюють 90 годин на вивчення матеріалу на уроках, 10 годин на виконання практичних (лабораторних) робіт, та 5 годин резервного часу в кожному класі.

Для вивчення навчального предмету «Економіка» рекомендовано підручники-переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників:

Економіка (профільний рівень). 10 клас. Радіонова І. Ф., Радченко В. В. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011;
Економіка. (профільний рівень), 10 клас. (авт. Крупська Л. П., Тимченко І. Є., Чорна Т. І.) — Харків, Ранок, 2011;
Економіка (профільний рівень). 11 клас. Радіонова І. Ф., Радченко В. В. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011;
Економіка. (рівень профільний), 11 клас. (авт. Крупська Л. П., Тимченко І. Є., Чорна Т. І.) — Харків, Ранок, 2011.

В 11 класі учні переходять до вивчення підприємництва та різних аспектів діяльності фірм, особливостей національної економіки та ролі уряду в її функціонуванні, а також особливостей розвитку світової економіки та інтеграційних процесів у світі. Оскільки освіта, маючи подвійну роль, як соціальну так і економічну, повинна забезпечити оволодіння учнями ключовими компетенціями для навчання протягом життя, то предмети і курси економічного циклу повинні відігравати провідну роль у формуванні почуття новаторства і підприємливості, навчати підприємницьких умінь, знань, установок для забезпечення розвитку підприємницького мислення та підприємницької культури.

Під час організації допрофільного вивчення економіки у 8–9-х класах за рахунок годин варіативної складової навчального плану рекомендуємо вивчати курс економіки за програмою «Основи економіки» (авт. Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко) та навчальним посібником «Моя економіка» (авт. Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко).

У класах з поглибленим вивченням економіки пропонуємо до використання програми «Основи економіки» автора І. І. Климюка.

Курси за вибором можуть бути короткочасними (9-17 годин) та розраховані як на 35, так і на 105 годин.

Під час роботи за зазначеними вище навчальними програмами вчитель має право коригувати кількість годин залежно від можливостей навчального закладу. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які викладаються за рахунок варіативного компонента змісту освіти. Основними завданнями курсів за вибором є забезпечення вивчення економіки і споріднених з нею предметів на достатньому рівні. За їх допомогою відбувається трансформація наукових знань учнів у їхній практичний досвід. Практичні роботи, екскурсії, презентації, дослідження, моделюючі або ситуативні вправи є невід'ємною складовою занять. Робочі плани профільних класів можуть містити багато курсів за вибором і факультативів. Тим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка надає учням можливість обрати індивідуальну освітню програму.

Розвиток не тільки економічного мислення, а й фінансових компетенцій і культури, забезпечує курс «Фінансова грамотність», який впроваджується в рамках проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації України у 2012–2019 роках (наказ МОНмолодьспорту України від 19 липня 2012 р. № 828). У старшій школі цей курс пропонується викладати у 10-х класах у межах варіативної складової змісту освіти. Навчальна програма даного курсу розрахована на повний академічний рік (2 семестри). Вона містить 4 блоки — «Введення до власних фінансів», «Заощадження та інвестування», «Запозичення», «Страхування та власний бюджет» та розрахована на 35годин та 105 годин.

Розроблено навчально-методичне забезпечення курсу за вибором «Фінансова грамотність» у старшій школі:

підручник з курсу «Фінансова грамотність» (колектив авторів за заг. ред. д. екон. н. професора Смовженко Т. С.) (наказ МОН від 24.06.2014 № 750);
інтерактивний електронний посібник «Фінансова грамотність» (Лист ІІТЗО від 28.03.2014 № 14.1/12-Г-480);
«Фінансова грамотність : робочий зошит для учня / авт. кол.; за ред. д-ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко. – К., (лист ІІТЗО від 08.02.2012 № 1.4/12-Г-30);
«Фінансова грамотність : навч. посібник для вчителя / авт. кол.; за ред. д-ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко, (лист ІІТЗО від 07.05.2012 № Г-98.).

Курс за вибором «Фінансова грамотність» у початковій школі впроваджується за програмами авторів: Рябової О. Б., Криховець-Хом’як Л. Я, Чарторинської Л. І. за загальною редакцією доктора економічних наук, проф. Т. С. Смовженко, які розраховано на 17 годин та рекомендовано Міністерством освіти і науки України і розміщено на сайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (imzo.gov.ua) у розділі «Дослідно-експериментальна робота»:

«Фінансова абетка» для учнів 2 класу (лист МОН від 20.05.2015 № 1/11-7119);
«Фінансова арифметика» для учнів 3 класу (лист МОН від 20.05.2015 № 1/11-7118);
«Фінансова поведінка» для учнів 3 класу (лист МОН від 20.05.2015 № 1/11-7117).

Дані програми включено до Збірника варіативних навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 н. р.

Викладання курсу «Фінансова грамотність» в основній школі пропонується за програмами авторів: Ткаченко О. В., Довгань А. І., Часнікова О. В., Рябова О. Б., Лапішко З. Я. та ін. за загальною редакцією доктора економічних наук професора Смовженко Т. С., які розраховано на 17 годин (та 35 годин) та схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з економіки Науково-методичної ради з питань освіти МОН України (їх перелік зазначено вище). Програми мають повну навчально-методичну підтримку: посібники для вчителя та робочі зошити для учнів, електронні версії яких розміщено на сайті Інституту модернізації змісту освіти (imzo.gov.ua) у розділі «Дослідно-експериментальна робота». З метою виявлення та активізації виховного потенціалу сім’ї у формуванні ключових життєвих компетентностей дітей, зокрема фінансових, економічного способу мислення, споживчої культури дітей як чинника економічного виховання, підвищення економічної свідомості батьків та їхньої фінансової грамотності, організації спільної взаємодії сім’ї, навчального закладу, громади, фінансових установ та для популяризації фінансової просвіти розроблено програму курсу для батьків «Відкриті родинні студії. Фінансова мудрість родинної педагогіки» (авт. Кікінеджі О. М., Сампара О. В., Рябова О. Б., Ткаченко Н. В., Лапішко З. Я. та ін. за заг. ред. Смовженко Т. С.) 1-4 класи (лист ІІТЗО від 25.06.2015 № 14.1/12-Г-567) та навчально-методичний посібник для батьків: «Відкриті родинні студії «Фінансова мудрість родинної педагогіки» (лист ІІТЗО від 25.06.2015 № 14.1/12-Г-567).

Усі зазначені програми та навчально-методичне забезпечення з курсу «Фінансова грамотність» можна використовувати як для варіативної складової навчальних планів, так і під час проведення факультативних занять та гурткової роботи. Окрім цього, зважаючи на повне навчально-методичне забезпечення курсу «Фінансова грамотність» та з метою дотримання чистоти експерименту у всіх навчальних закладах, що долучені до дослідно-експериментальної роботи з упровадження курсу «Фінансова грамотність» (наказ МОНмолодьспорту України від 19.07.2012 № 828, наказ МОН від 17.06.2013 № 776, наказ МОН від 24.03.2016 № 324), необхідно і доцільно використовувати навчально-методичне забезпечення вищезазначених авторів. Перелік матеріалів та навчально-методичного забезпечення, який може використовуватись під час вивчення курсу за вибором «Фінансова грамотність», постійно оновлюється, друкується у щорічному інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розміщуються на офіційних веб-сайтах: Міністерства освіти і науки та ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти».

Споживча освіта реалізується шляхом формування раціональної та свідомої споживчої поведінки і є актуальним завданням сучасної системи освіти в Україні. Важливим завданням є продовження впровадження в навчальний процес курсу за вибором «Основи споживчих знань» та програм, що реалізуються в рамках проекту «Здоров’я дитини — здорове харчування» (авт. програм «Здоров’я дитини — здорове харчування» для учнів 3–4 та 5–7 класів А. І. Довгань, О. В. Овчарук, Л. М. Пужайчереда). Підтримку зазначеного курсу забезпечать навчально-методичний посібник «Ми обираємо здорове харчування Довгань А. І., Овчарук О. В., Пужайчереда Л. М., за загальною редакцією Овчарук О. В. (лист ІІТЗО від 29.05.2014 № 14.1/12-Г-767) та «Навчально-методичні матеріали для проведення занять та позаурочних заходів з питань раціонального харчування на тему «Молоко та молочні продукти» Довгань А. І., Овчарук О. В., Пужайчереда Л. М. за загальною редакцією Овчарук О. В., (лист ІМЗО від 22.03.2016 № 2.1/12-Г-80).

Навчально-методичне забезпечення вивчення економіки постійно поповнюється новими навчальними посібниками як традиційного характеру, так і інноваційні за змістом і формою, вони готуються як фахівцями різних рівнів, так і вчителями-практиками, які діляться свої досвідом. Перелік посібників, які можуть бути використані під час вивчення економіки, постійно оновлюється, друкується ц щорічному інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки та веб-сайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Суттєву допомогу для підвищення свого фахового рівня та в підготовці до уроків з економіки вчителям надають науково-методичний журнал «Географія та економіка в рідній школі» Міністерства освіти і науки України та науково-методичний журнал «Економіка в школах України».

Природознавство:

«Природознавство» – предмет, який поєднує в собі елементи знань з біології, географії, фізики, хімії, астрономії та екології. Він завершує природничо-наукову складову предмета «Природознавство» початкової школи і є пропедевтикою для систематичних курсів фізики, хімії, біології, географії та астрономії в основній школі. Зміст і методика природознавства формують цілісне сприйняття навколишнього світу, екологічну грамотність і відрізняються практичною спрямованістю. Згідно з новою редакцією Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти мета навчання природознавства полягає у формуванні природознавчої компетентності учнів через засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, удосконалення способів навчально-пізнавальної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. Досягнення цієї мети забезпечується шляхом реалізації нового змісту навчання та організації навчально-виховного процесу на засадах компетентнісного, діяльнісного підходів та особистісно-орієнтованого навчання. Основні положення Державного стандарту спрямовані не стільки на засвоєння суми природничо-наукових знань, скільки на формування вмінь здобувати ці знання. Державний стандарт зобов'язує забезпечувати практико-орієнтовану діяльність учнів з вивчення визначених питань, соціальну та особистісну значимість цієї діяльності. У рамках практичної діяльності школярів з вивчення і збереження природи рідного краю, спостереження й оцінки екологічного стану навколишнього природного середовища виховуються необхідні ціннісні орієнтації у ставленні до природного середовища. Усе це підвищує виховний потенціал природничої освіти.

У 2017-2018 навчальному році вивчення природознавства у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою, розробленою на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) з урахуванням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 р. № 462) та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення й поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи — це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Мета базової загальної середньої освіти досягається шляхом реалізації таких завдань.

Основні завдання навчального предмета «Природознавство»:

розвиток допитливості школярів, пізнавального інтересу до вивчення предметів освітньої галузі «Природознавство»;
виховання позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи, прагнення діяти в навколишньому середовищі відповідно до екологічних норм поведінки;
формування ключових і предметних компетентностей;
формування цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній;
засвоєння та поглиблення знань про різноманіття об’єктів і явищ природи, зв’язок між явищами живої і неживої природи, зміни природного середовища під впливом людини;
оволодіння й удосконалення вміннями проводити спостереження, досліди, вимірювання та описувати їх результати;
застосування знань про природу в повсякденному житті для збереження навколишнього середовища та соціально-відповідальної поведінки в ній, адаптації до умов проживання на певній території, самостійного оцінювання рівня безпеки навколишнього середовища як сфери життєдіяльності.

Предметна природничо-наукова компетентність формується на основі опанування учнями різними видами соціального досвіду, який включає знання про природу (знаннєвий компонент), способи навчально-пізнавальної діяльності (діяльнісний компонент), ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності (ціннісний компонент).

Уміння:

пояснювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами живої і неживої природи, причини добових і сезонних змін у природі;
вивчати тіла та явища природи за моделями, у процесі проведення спостережень і дослідів;
досліджувати тіла та явища природи за моделями, схематичними малюнками, колекціями у процесі проведення спостережень і дослідів;
розмірковувати, висувати гіпотези та перевіряти їх, експериментувати, добирати необхідні ресурси для проведення спостережень і дослідів, за їх результатами робити висновки;
критично оцінювати та узагальнювати інформацію природничого змісту, усвідомлювати її значення у своєму житті;
виконувати проект, проводити спостереження за інструкцією/планом, наданою/наданим учителем або складеною самостійно;
обирати засоби і створювати прості паперові та електронні презетації для відображення ходу і результатів власних спостережень і експериментів, результатів проектів

Ставлення:

розуміння цінності спільної діяльності і взаємодопомоги у вирішенні проблем довкілля;
відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні і світі;

усвідомлення власної відповідальності за збереження природи і здоров’я.

Типовими навчальними планами на вивчення предмета «Природознавство» в 5 класі за новою програмою передбачено 2 години на тиждень. Загальний обсяг навчального часу становить 70 год, з них 3 год – резервний час, який може бути використаний для організації різноманітних форм навчальної діяльності: екскурсій, проектної та дослідницької діяльності учнів, роботи з додатковими джерелами інформації, корекції та узагальнення знань. Зміст природознавства для 5 класу поєднує в собі емпіричну спрямованість вивчення природи з оволодінням елементами природничо-наукових методів пізнання на рівні окремих прийомів дослідницької діяльності. В рамках природознавства розширюються знання учнів про різноманіття природних об'єктів, отримані в початковій школі, здійснюєтся систематизації знань про природні об'єкти та будову Всесвіту, формування первинних уявлень про взаємозв'язок між світом живої і неживої природи, між організмами, а також між діяльністю людини і змінами, що відбуваються в навколишньому середовищі. Вивчення природи своєї місцевості, усвідомлення себе частиною цієї природи сприяє формуванню у школярів емоційно-ціннісного ставлення до природи. Такий зміст предмета відповідає як віковим особливостям дітей, так і екологічним вимогам сучасного життя. В основу програми покладено діяльнісний підхід. Оволодіння учнями окремими прийомами дослідницької діяльності є найбільш істотною функцією природознавства як пропедевтичного природничого курсу. Програма визначає обов'язковий перелік способів діяльності, до яких відносяться: визначення (впізнавання), спостереження, опис, порівняння природних об'єктів, вимірювання, проведення дослідів, використання довідкової літератури, участь у соціально-орієнтованій діяльності з вивчення екологічних проблем своєї місцевості.
Програма визначає мінімальну кількість демонстрацій, практичних робіт, практичних занять, завдань для дослідницького практикуму і проектної діяльності. В якості пріоритетів програма розглядає формування у школярів способів роботи з природничою інформацією, комунікативних умінь, а також набуття елементів природознавчої, здоров'язбережувальної та екологічної компетенцій. Такий підхід потребує зміни методики викладання предмета в частині посилення ролі практичної діяльності на уроці, організації роботи в малих групах, виділення часу на роботу з інформацією тощо. Для реалізації завдань програми необхідна відповідна матеріально-технічна база, забезпечення потрібною довідковою та науково-популярною літературою (словники з природничих наук, атласи-визначники рослин і тварин, атласи географічних карт і зоряного неба, довідники різноманітних даних в табличній або графічній формі, дитячі енциклопедію з природничих наук). Виконання практичної частини програми неможливе без наявності в кабінеті спеціально підібраних натуральних об'єктів та обладнання для практичних занять і практичнх робіт. У програмі до кожного розділу подано перелік необхідного обладнання для реалізації змісту. Крім того, дуже важливим є використання у навчальному процесі реальних природних об'єктів у рамках проведення практикумів у навколишньому природному середовищі, організації і проведенні уроків-екскурсій. Учителю слід звернути увагу на формування в учнів таких умінь:

Спостереження як сприйняття і визначення властивостей об'єкта за допомогою органів сприйняття.
Опис зовнішнього вигляду вивчених тіл і речовин.
Порівняння природних об'єктів за 3-4 ознаками.
Визначення в описі досліду або спостереження його мети, умов проведення та отриманих результатів
Правильне використання (з урахуванням правил безпеки) лабораторного обладнання та вимірювальних приладів для вимірювання довжини, температури, маси та часу при проведенні спостережень і дослідів.
Вибір способу вимірювання: визначення способу вимірювання величин, використання різноманітних одиниць вимірювання, відбір (або конструювання) необхідних вимірювальних приладів.
Фіксація результатів дослідження за допомогою різних форм представлення інформації: словесного опису, малюнків, схем тощо.
Формулювання висновків, заснованих на результатах досліджень.

Реалізація всіх зазначених вище способів діяльності буде забезпечувати діяльнісний характер предмета і служити основою для перетворення навчальної інформації в практичні особистісно значущі уміння, застосовувані в повсякденному житті. Особливості змісту програми Програма 5 класу починається зі «Вступу» (5 год.), під час вивчення якого учні ознайомляться з науками, що вивчають природу, методами пізнання природи та обладнанням для її вивчення. Новим у змісті цього розділу є інформація про відомих вчених-натуралістів і їхній внесок у розвиток природничих наук. У вступі учні знайомляться з методами вивчення природи (спостереження, експеримент, вимірювання) та з обладнанням для вивчення природи (лабораторне обладнання, збільшувальні та вимірювальні прилади). На вивчення Розділу І «Тіла, речовини та явища навколо нас» визначено 14 годин. Зміст розділу спрямований на ознайомлення школярів із поняттями: речовини, атоми, молекули, явища. Для переконання учнів в існуванні найменших частинок речовини, доцільно використати їхній життєвий досвід, безпосередні спостереження за явищами у природі та побуті, продемонструвати досліди, що підтверджують молекулярну будову речовини, рух молекул. При демонстрації явища дифузії не рекомендується використовувати аерозолі, парфуми, які можуть спровокувати алергічні реакції у дітей. Вивчаючи цю тему п‘ятикласники знайомляться з деякими простими і складними, органічними і неорганічними речовинами (з якими найчастіше зустрічаються в природі та побуті), з фізичними, хімічними і біологічними явищами природи, розглядають їх взаємозв‘язки у природі. Важливо при вивченні навчального матеріалу про речовини і хімічні елементи, їх поширеність в природі підвести учнів до висновку про матеріальну єдність світу. Земля в цілому та її окремі географічні оболонки, організми, Сонце, інші зорі і планети утворені хімічними речовинами, що складаються з порівняно невеликої кількості одних і тих самих хімічних елементів, які виступають матеріальною основою єдності природи. На вивчення Розділу ІІ «Всесвіт» відведено 11 навчальних годин. Зміст розділу спрямований на розширення знань учнів про Всесвіт, отриманих ними в початковій школі, їх систематизацію та пропедевтику, а також формування загальнокультурної компетентності учня через засвоєння тих астрономічних знань, що є складовою культури нашої цивілізації. Водночас зміст розділу спрямований і на формування природознавчої компетентності як основної мети навчального предмета «Природознавство» у 5 класі. Основні поняття розділу: небесна сфера, сузір‘я, небесне тіло (планета, зоря, галактика) та видимі рухи світил на зоряному небі. Розглядаючи питання про небесну сферу, потрібно звернути увагу учнів на те, що вона є прикладом моделі, як методу пізнання довкілля. Важливим загальнокультурним питанням є поняття сузір‘я. Зазвичай, у побуті говорять про фігури, які можна намалювати на небесній сфері по яскравих зорях того чи іншого сузір‘я, але учитель має формулювати поняття сузір‘я правильно, а саме – це ділянка небесної сфери, що має чітко визначені межі. Як і небесна сфера, що існує лише в уяві людини, сузір‘я не є реальними об‘єктами нашого Всесвіту. Небесні тіла, що належать до якогось конкретного сузір‘я, насправді лежать від нас на дуже різних відстанях і між собою, зазвичай, не пов‘язані. програмою передбачено практичне заняття з визначення учнями найвідоміших сузір‘їв на карті зоряного неба. Перед цим учнів потрібно ознайомити з будовою такої карти. І саме тоді доцільно розпочати Дослідницький практикум «Спостереження за зоряним небом упродовж календарного року». Суть спостережень зводитися до того, що учні разом з батьками упродовж року спостерігатимуть якесь одне сузір‘я, а саме його положення відносно обраних земних орієнтирів.
Розмаїття небесних тіл доволі велике, але з огляду існування життя на Землі увага зосереджується на вивченні планет як об‘єктів Всесвіту, на яких можливе існування життя, і зір, що забезпечують життя теплом і світлом. На цю особливість доцільно звернути увагу, розглядаючи питання «Зоря – самосвітне небесне тіло» і «Планети та планетні системи». У новій програмі розгляд питання про зорі передує питанню про планети і Сонячну систему. Це дає можливість від поняття про небесну сферу, де для спостерігача переважають небесні світила – зорі, перейти до розгляду головної їх особливості як небесних тіл – самосвітності. Питання відмінностей у світі зір доцільно розглядати без зайвої деталізації. Варто звернути увагу на те, що зір у космічному просторі дуже багато, але їх можна згрупувати за певними ознаками. Наприклад, порівнювати їхні розміри, колір, етапи їхнього розвитку (еволюції). Розгляд питання про планети та планетні системи доцільно будувати з огляду на два принципові положення:

планета не схожа на зорю, бо не належить до самосвітних небесних тіл (ми бачимо планети Сонячної системи на зоряному небі тільки тому, що вони відбивають сонячне світло);
планети обертаються навколо зір, тобто вони практично не існують у Всесвіті поодинці, окремо від своєї зорі.

Цей факт дає змогу цілком органічно перейти до пояснення питання про планетні системи. На прикладі планет Сонячної системи доцільно пояснити учням, що планети можуть мати тверді поверхні або складатися з газу. У цьому полягає головна відмінність між ними. Немає необхідності в цьому питанні детально розглядати відмінності будови різних планет Сонячної системи. Краще звернути увагу учнів на те, що планети-гіганти мають великі сімейства супутників, а також кільця. Перехід до питання «Зоряні системи – галактики» радимо зробити під кутом огляду розширення меж пізнання довкілля людиною. Дуже довго для людини межею між відомим і невідомим була небесна сфера (сфера нерухомих зір). Тільки після того, як були визначені відстані до найближчих зір, стало зрозумілим, що Сонячна система перебуває у величезному зоряному утворенні, частину якого ми спостерігаємо на зоряному небі Землі як сріблясту туманну смугу – Молочний Шлях. У такий спосіб підводимо учнів до розуміння того, що зорі не існують у Всесвіті осібно – вони належать до величезних за розмірами зоряних систем – галактик. Наша галактика (доцільно показати малюнок Молочного Шляху із зазначенням місця Сонячної системи) належить до спірального типу. Є галактики, що мають інший зовнішній вигляд (доцільно показати зображення еліптичних та неправильних галактик). Звертаємо увагу учнів на відомий факт – ми живемо в час існування у нашому Всесвіті галактик. Саме галактики можна вважати основними складовими цього етапу розвитку Всесвіту. Останнім, третім Розділом програми є «Земля – планета Сонячної системи», який включає три теми. Теми 1. «Земля як планета» (16 год.) є найбільш знайома для п‘ятикласників, оскільки елементарні знання про Землю та її оболонки учні отримали у початковій школі. Дана тема найбільш повно інтегрує знання природничих дисциплін, розкриває взаємозв‘язки між ними.
Зміст теми знайомить учнів з гіпотезами та сучасними уявленнями про виникнення Землі, її формою, розмірами, внутрішньою будовою, рухами та способами зображення. У ході її вивчення учні розширюють знання про компоненти природи, без яких неможливе життя – повітря, вода, ґрунт. Тема має глибоке екологічне навантаження. Її вивчення дає можливість розкрити необхідність охорони природи, повітря, ґрунту як необхідних складових навколишнього середовища для життєдіяльності організмів. Вона розкриває загальні закономірності природи, а особливо періодичність у русі космічних тіл і її відображення в явищах природи на Землі. Під час вивчення даної теми особливу увагу необхідно приділити роботі з картографічним джерелами інформації, розвивати вміння використовувати їх для вирішення практичних завдань, формувати просторову компетенцію. Тема 2. «Планета Земля як середовище життя організмів» (15 год.) спрямована на формування природознавчої, здоров'язбережувальної компетенцій. Основною метою вивчення теми є формування в учнів уявлення про організм як відкриту живу систему, яка, для забезпечення своєї життєдіяльності, постійно потребує обміну інформацією з навколишнім середовищем. При вивченні цієї теми учні знайомляться з поняттями: організм, властивості організму, клітина. Дається уявлення про різноманітність організмів на планеті Земля (рослини, тварини, гриби, бактерії). Закладається системне бачення середовищ життя на планеті Земля, шляхом вивчення умов та чинників середовища, вплив на організми чинників неживої природи, пристосування організмів до періодичних змін умов середовища. Знання конкретизуються вивченням конкретних середовищ життя (наземно-повітряного, водного, ґрунтового) та пристосування живих організмів до життя у цих середовищах. Основна увага відводиться формуванню системного уявлення про взаємозв‘язки та залежність неживої і живої природи, зокрема взаємозв‘язки між організмами, співіснування організмів, угрупування організмів, екосистеми. Передбачається конкретизація окреслених питань на прикладах вивчення рослинних і тваринних організмів своєї місцевості. Тема 3. «Людина на планеті Земля» вивчається впродовж 6 год. Її зміст націлений на набуття учнями елементів екологічної компетенції: вміння жити і діяти в навколишньому середовищі; дотримуватися норм екологічної поведінки в природі; виявляти екологічні проблеми своєї місцевості та розробляти шляхи їх розв‘язання; застосовувати отримані знання в повсякденній діяльності. Формування основ ціннісного ставлення до природи (знання рідкісних видів рослин і тварин своєї місцевості, оцінка доступними способами екологічних параметрів навколишнього середовища, усвідомлення необхідності дбайливого використання і захисту природи, прагнення внести посильний внесок у вирішення місцевих екологічних проблем). Особливої уваги заслуговують особливості організації навчальної діяльності на уроці.
Головна мета уроку природознавства – розвиток дитини. Вчитель повинен так організувати навчальний процес, щоб у дітей було бажання вчитися, створити такі умови, щоб у ході кожного уроку формувалася навчальна діяльність, яка перетворює школяра в суб‘єкт, зацікавленого в навчанні і саморозвитку. Учень на уроці – це повноцінний учасник різноманітних форм роботи. Учитель на уроці – організатор обставин, в яких учень, використовуючи всі спільні напрацювання, веде самостійний пошук. Вчитель має пояснити, показати, натякнути, підвести до проблеми, створити ситуацію успіху, заохочувати, всиляти впевненість, формувати мотиви учіння, закріпити авторитет учня серед однокласників. Урок природознавства повинен бути цікавим, а не розважальним. Тому не обійтися без проблемних задач, парадоксів, дивовижних протиріч. Сама ситуація незвичайного створює не тільки інтерес, але і потребу з‘ясувати, зрозуміти, чому саме так, а не інакше. Оптимізувати навчальний процес допоможе використання комп‘ютерних технологій. Хоч у перехідний період незначна частина п‘ятикласників готова до їх використання у навчанні, однак доцільно пропонувати учням такі завдання (пошук природознавчої інформації, малюнків, фотографій тіл і явищ природи, підготовка презентацій тощо). Ці технології сприяють розкриттю і розвитку особистісних якостей кожної дитини, допомагають краще засвоїти знання, підвищують рівень наочності навчання, забезпечують включення широкого кола позаурочної інформації в контекст предметної освіти, навчають її сприймати і переробляти, розвивають критичне мислення, формують інформаційну культуру школяра. Освоєння учнями прийомів роботи з інформацією можна розділити на дві частини: 1) оволодіння самим процесом пошуку, розуміння, переробки і передачі інформації; 2) набуття навичок роботи з конкретними засобами інформаційно-комунікаційних технологій: ксерокс, факс, відеокамера, сканери, принтери, текстові редактори, графічні, електронні таблиці і тощо. Перша частина прийомів відноситься до загальних навчальних умінь. Друга - до формування інформаційно-комунікаційної компетентності. При навчанні природознавству володіння учнями інформаційно-комунікаційними технологіями не береться до уваги при оцінюванні. ІКТ розглядаються як засіб до отримання природничої інформації та її подання. Навчання учнів прийомам подання інформаційних повідомлень (переказувати навчальні або науково-популярні тексти, давати коротку рецензію відповідей інших учнів; використовувати природничу лексику у власних усних повідомленнях із застосуванням ілюстративного матеріалу і в письмових розповідях, брати участь у роботі малої групи співробітництва відповідно до визначеної ролі , коректно вести навчальний діалог) є завдання міжпредметного характеру. Ефективність його вирішення багато в чому залежить від координації роботи вчителів гуманітарного і природничо-наукового циклів. Целеспрямоване формування на уроках природознавства умінь, пов'язаних з поданням інформації, розвиває мовлення школярів, стимулює їх інтерес до вивчення предмета, формує комунікативну компетенцію. Навчаючи природознавству, необхідно враховувати регіональні особливості у змісті предмета. Включати місцеві природні об'єкти у навчальний процес у рамках практикумів у навколишньому середовищі (знання найбільш поширених рослин і тварин своєї місцевості, вивчення правил безпечної поведінки у своїй місцевості).
Програмою передбачено залучення школярів до проектної діяльності, мета якої навчити учнів самостійного, критичного мислення; міркувати, використовуючи знання фактів, закономірностей науки, робити обґрунтовані висновки; приймати самостійні аргументовані рішення; навчити працювати в команді, виконуючи різні соціальні ролі. Міні-проекти, які запропоновані п‘ятикласникам, - це доступні творчі завдання, що виконуються на уроках природознавства у формі колективних творчих справ. Усі запропоновані міні-проекти мають, як правило, короткотерміновий характер та інтегрований зміст. Тому тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним-двома тижнями в режимі урочно-позаурочних занять. Проектна технологія навчання сприяє самостійній діяльності учнів щодо розв‘язання тієї чи іншої проблеми з використанням різноманітних засобів інтеграції знань і вмінь з різних галузей. Результати виконаних проектів мають бути безпосередньо пов‘язані з реальним життям. Форма представлення проекту може бути різна: теоретичне розв‘язання проблеми, діюча модель, плакат, екологічний знак, план дій, результат, готовий до впровадження, тощо. Виконання проекту передбачає декілька послідовних дій: визначення мети проекту; висування ідей проекту і вибір з-поміж них кращої; планування проектної діяльності; безпосередня реалізація проекту; презентація проекту; оцінювання проекту і власної діяльності у ньому (самооцінювання). Участь у проектній діяльності передбачає розвиток в учнів самостійності, ініціативності, креативності, здатності визначати мету діяльності. Працюючи над проектом, діти вчаться самостійно мислити, знаходити і розв‘язувати проблеми, у них розвиваються здібності до прогнозування результатів, можливих наслідків різних варіантів розв‘язання проблеми, формується вміння встановлювати причинно-наслідкові зв‘язки. П‘ятикласники навчаються планувати свою роботу, працювати в групі, обговорювати висунуті ідеї, вислухувати пропозиції інших членів групи, розподіляти завдання для виконання, ознайомлюються з вимогами до роботи (кінцевого продукту), дізнаються про джерела здобуття інформації. У проектній діяльності проявляється індивідуальність дитини, вона може самостійно визначитися у виборі способу діяльності. Учень, працюючи над проектом, проходить стадії планування, аналізу, синтезу, активної діяльності. При організації проектної діяльності можлива не тільки індивідуальна, самостійна, але і групова робота учнів. Це дозволяє формувати комунікативні навички та вміння. Постановка завдань, вирішення проблем підвищує мотивацію до проектної діяльності і припускає: цілепокладання, предметність, ініціативність, оригінальність у вирішенні пізнавальних питань, неординарність підходів, інтенсивність розумової праці, дослідницький досвід.

Основні принципи організації проектної діяльності:

створення умов, що сприяють підтриманню природної цікавості учнів, їхнього інтересу і прагнення до самостійної роботи над вирішенням проблеми;
постійна увага до діяльності учнів в процесі навчання, готовність перебудовуватися у ході роботи на інший вид діяльності.

Основні вміння і навички:

вміти здобувати і практично використовувати знання, знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати і адекватно використовувати її для вирішення проблем;
оволодіти технологією індивідуальної та групової проектної діяльності, навчити рефлексувати власну діяльність.

За домінуючою діяльністю проекти можуть бути: практико-орієнтовані, дослідницькі, інформаційні, творчі, рольові (ігрові). Не менш важливим є питання оцінювання результативності роботи над проектом на всіх етапах роботи. Тут можна виділити два варіанти. Перший варіант оцінювання проекту передбачає обговорення етапів розробки, реалізації та захисту проекту. Можлива самооцінка і оцінка однокласників. Основними критеріями можуть бути:

Самостійність роботи над проектом
Актуальність та значимість теми
Повнота розкриття теми
Оригінальність вирішення проблеми
Артистизм і виразність виступу
Розкриття змісту проекту на презентації
Використання засобів наочності, технічних засобів.

Перші чотири критерії – оцінка проекту, решта – оцінка презентації. Тематику міні-проектів учитель може змінювати відповідно до матеріально-технічного забезпечення, наявності власних цікавих дидактичних розробок, рівня підготовленості класу, інтересів дітей, регіональних особливостей природи рідного краю тощо. Пізнання дітьми природи не обмежується рамками уроків. Воно продовжується постійно в школі і за її стінами. Сам навчальний курс є переважною мірою системотворчим стрижнем цього процесу. Ось чому важливо, щоб робота з дітьми, розпочата на уроках, продовжувалася у тій чи іншій формі і після них, наприклад, у групі продовженого дня, на позакласних заходах, «тижнях природознавства в школі». Необхідно прагнути до того, щоб батьки учнів у щоденному спілкуванні зі своїми дітьми підтримували їхні пізнавальні ініціативи, які пробуджуються на уроках. Це можуть бути і конкретні завдання для домашніх дослідів, читання та отримання інформації для дорослих.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392, у програмі предмета «Природознавство» визначено такі змістові лінії: «Методи пізнання природи. Природознавство – комплекс наук про природу»; «Об’єкти і явища природи. Природні й штучні системи»; «Земля — планета Сонячної системи. Умови життя на Землі»; «Людина і природа. Природне середовище і життя людини. Охорона і збереження природи».

Особливості організації вивчення навчального матеріалу

Навчально-пізнавальний процес необхідно спрямовувати на формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок та ключових компетенцій. У цьому пріоритетами є: діяльнісний підхід, використання для пізнання навколишнього світу різних методів і прийомів, робота з різними джерелами інформації для розв’язування проблемних завдань.

Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучати школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик та використанням інформаційно-комунікаційних засобів (наприклад, електронного планетарію, відеосюжетів, віртуальних екскурсій тощо), що сприятиме формуванню в учнів комунікативної та соціальної компетентностей.

Для засвоєння навчального змісту предмета «Природознавство» особливе значення мають такі методи і прийоми навчальної діяльності школярів, як спостереження, проведення нескладних дослідів, вимірювань, робота з різними інформаційними джерелами тощо. Тому в кожному розділі програми виділено рубрики «Практичні роботи», «Практичні заняття» та «Навчальні проекти».

«Практичні роботи» і «Практичні заняття» проводяться і реалізуються на уроці. Виконання практичних робіт оцінюнюється обов’язково, а робота учнів під час виконання практичних занять учитель оцінює вибірково. Компетентнісний потенціал предмету може бути реалізований також і через виконання учнями навчальних проектів. Проектна діяльність виступає і засобом формування, і засобом оцінювання компетентностей.

У курсі природознавства 5 класу всі проекти виконуються на уроках. Учні мають робити проект самостійно (від планування до презентування продукту), проте з обов’язковим супроводом учителя та можливістю постійного консультування з ним. Рівень їх самостійності та завдання для виконання визначає вчитель. По мірі того, як учні набувають конкретних навичок здійснення проектної діяльності, зростає частка їх самостійності у виконанні проектів.

На початку роботи учнів над проектом вчитель здійснює діагностику наявних в учнів компетентностей, відслідковує прогрес учнів з формування потрібних компетентностей в ході виконання і здійснює разом з учнями оцінювання рівня їхньої сформованості після виконання проектів.

Упродовж навчального року учні виконують чотири обов’язкові проекти, що:

створюють умови для кращого розуміння основних природничо-наукових понять, що підлягають засвоєнню;
передбачають виконання учнями завдань, що пов’язані з реальним життям учнів;
спрямовані на вирішення конкретної проблеми;
є посильними для виконання всіма учнями даної вікової категорії.

Проте слід зауважити, що кількість проектів і тематика, залежно від навчальних цілей, які ставить перед учнями вчитель, особливостей класу, досвіду вчителя і учнів у виконанні проектів, можуть бути змінені. Оскільки підготовка до виконання проектів вимагає значного часового ресурсу, кваліфікації та досвіду вчителя, залежить від попередніх умінь учнів, а також через те, що проектна діяльність вимагає досить багато часу і зусиль учнів і вчителів упродовж виконання проектів у класі, що може призвести до збільшення навантаження учнів, доцільно узгодити кількість проектів в кожному конкретному класі з викладачами інших навчальних предметів. Також можна деякі проекти з природознавства проводити як міжпредметні, наприклад з інформатикою, математикою, мовою і літературою та історією. Бажано узгодити з учителями інших предметів, які працюють в цьому класі і також виконують з учнями проекти, спільні вимоги щодо наскрізних умінь учнів, які формуються і розвиваються при виконанні ними проектів. Це значно зекономить час і підвищить рівень здобутих учнями ключових компетентностей.

Запропоновані в програмі проекти спрямовані на формування всіх компетентностей, передбачених стандартами, але головний акцент у кожному з них спрямовано на початок формування певних провідних умінь і навичок, які зазначені в програмі першими в переліку вмінь і ставлень. Тому запропоновані в програмі проекти відрізняються за типом, тривалістю, видами діяльності. Опис усіх проектів і орієнтовні методичні рекомендації для вчителів, допоміжні матеріали для учнів, форми оцінювання, які учні і вчителі можуть застосовувати для відслідковування поступу в навчанні й підсумкового оцінювання продуктів проектів і очікуваних навчальних результатів, уміщені на електронному ресурсі http://prirodaprojects.blogspot.com/

Навчальні проекти виконуються в малих групах (3–5 учнів). Під час виконання учнями навчальних проектів із природознавства в 5 класі їхні вміння доповнюються і поглиблюються. Так, головними навчальними завданнями в першому запропонованому проекті є формування вміння збирати і фіксувати дані, представляти їх наочно, формулювати висновки (математична, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя), у другому — базових навичок співробітництва (соціальна компетентність), у третьому — вести тривале спостереження, фіксувати дані в журналі спостережень, формулювати гіпотези, планувати і проводити дослідження, пояснювати отримані результати (компетентності у природничих науках і технологіях). У четвертому проекті до вище названих додається ініціативність і підприємливість та екологічна грамотність.

Тематику завдань навчальних проектів учитель може змінювати відповідно до матеріально-технічного забезпечення, наявності власних цікавих дидактичних розробок, рівня підготовленості класу, особливостей природи свого краю тощо.

Важливе значення для емоційно-естетичного сприйняття природи мають спостереження за природою, дидактичні ігри, власні дослідження, вирішення ситуативних завдань, творчі завдання, уроки, що їх проведено у формі подорожі, віртуальної екскурсії, усного журналу, репортажу з місця подій, святкування Дня Землі, Дня космонавтики, Дня прильоту птахів, екологічні акції тощо. Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на формування емоційного ставлення до природи, навчають оцінювати власну діяльність, сприяють розвитку уяви і фантазії.

У навчальних цілях доцільно використовувати місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводити екскурсії у природу, населеним пунктом, до краєзнавчого або природничого музею, будинку природи, планетарію, обсерваторії.

Розподіл годин у програмі є орієнтовним. За необхідності і виходячи з наявних умов навчально-методичного забезпечення, вчитель має право самостійно змінювати обсяг годин, відведених програмою на вичення окремого розділу, у тому числі змінювати порядок вивчення розділів, тем, пропонувати власну тематику проектів та природознавчих досліджень.

Реалізації наскрізних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека» й «Підприємливість і фінансова грамотність» сприятиме виконання учнями навчальних проектів: «Жива і нежива природа навколо нас», «Наш дім — Сонячна система», «Вирощування найвищої бобової рослини», «Смітити не можна переробляти (про «друге життя» побутових речей)».